розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 травня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 5 липня 2005 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 27 лютого 2007 року.

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна і за ч. 1 ст. 263 КК України (2341-14) на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів ОСОБА_1визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не було оскаржено.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 і ОСОБА_8. 18140 грн. на відшкодування матеріальної та по 2000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди. Крім того, постановлено стягнути із ОСОБА_1 41 грн. 31 коп. судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 21 листопада 2006 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 22 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 27 лютого 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 7 грудня 2002 року приблизно о 9-ій год. 30 хв., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, за встановлених судом обставин вчинили розбійний напад на ОСОБА_9, поєднаний з проникненням у АДРЕСА_1та з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, під час якого заволоділи майном ОСОБА_9 на загальну суму 1170 грн. і сім'ї ОСОБА_8на загальну суму 18140 грн.

Крім того, в жовтні 2003 року ОСОБА_1 за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 незаконно придбав обріз двоствольної мисливської рушниці ТОЗ моделі Б калібру 16 мм, що є вогнепальною зброєю, та переніс його до свого гаража НОМЕР_1 в автокооперативі "Гранітний", що по вул. Гранітній у тому ж місті, де без передбаченого законом дозволу зберігав до його вилучення працівниками міліції 15 грудня 2003 року.

У касаційній скарзі і доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення в частині його засудження за ст. 187 ч. 4 КК України (2341-14) скасувати, справу в цій частині закрити. Вказує, що розбій не вчиняв і доказів його вини у вчиненні цього злочину матеріали справи не містять. Посилається на порушення судами першої і апеляційної інстанцій вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі його права на захист.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі і доповненні до неї доводи, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується показаннями на досудовому слідстві ОСОБА_5 і ОСОБА_6про вчинення ними та чоловіком, якого називали ОСОБА_1, розбійного нападу на ОСОБА_9, в ході якого останній знаходився між п'ятим і шостим поверхами, спостерігаючи за навколишньою обстановкою, а вони проникли у квартиру і, погрожуючи обрізом мисливської рушниці, напали на потерпілу та заволоділи чужим майном. Згодом ОСОБА_5 передав обріз мисливської рушниці ОСОБА_1

У показаннях ОСОБА_1, заперечуючи вину у вчиненні розбою, показував, що в грудні 2002 року відвозив знайомих ОСОБА_5 і ОСОБА_6на власному автомобілі "ВАЗ-2105" на мікрорайон Східний, а також підтверджував факт придбання у ОСОБА_5 обрізу мисливської рушниці, який зберігав до його вилучення працівниками міліції в гаражі.

Доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про відсутність у справі даних, які б свідчили, що він є чоловіком на ім'я ОСОБА_1, спростовуються наявними в справі доказами, зокрема, показаннями як підозрюваного ОСОБА_6про те, що ОСОБА_1 він і ОСОБА_5 називали саме ОСОБА_1.

Суд всебічно і повно перевіряв показання ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які в судовому засіданні показання змінили, вказавши на непричетність до вчинення розбою ОСОБА_1, та визнав їх безпідставними, навівши у вироку відповідні мотиви.

Перевіркою матеріалів справи не виявлено об'єктивних даних про те, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6, даючи показання про вчинення розбою за попередньою змовою з ОСОБА_1, мали підстави для його обмови. Доводи цих засуджених про застосування незаконних методів досудового слідства перевірялись у ході прокурорської перевірки та судом і свого підтвердження не знайшли.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні даних злочинів підтверджується також показаннями потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_7про обставини вчинення розбою, кількість і вартість майна, якими заволоділи нападники, показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що в його присутності як понятого при огляді гаража НОМЕР_1, який належав ОСОБА_1, в мішку з-під цукру було виявлено обріз мисливської рушниці, узгоджується з даними протоколу огляду, висновку судово-балістичної експертизи, згідно з яким вилучений обріз двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці 16 калібру ТОЗ-Б є переробленою вогнепальною зброєю.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи за участю ОСОБА_1 кримінальну справу за його апеляцією, перевірив викладені в ній доводи, які за змістом є аналогічними доводам його касаційної скарги, та з наведенням переконливих мотивів визнав їх безпідставними, а вирок - законним і обгрунтованим. Зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1001-05) .

Твердження засудженого ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом незаконним складом суду в зв'язку з тим, що прокурор підлягав відводу, є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 58 КПК України (1001-05) участь прокурора у суді апеляційної інстанції не може бути підставою для його відводу при повторному апеляційному розгляді цієї ж справи.

Дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно, покарання призначено йому з дотриманням вимог ст. 65 КК України (2341-14) .

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, на які посилається засуджений, в тому числі порушення його права на захист, у справі не виявлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.