розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 06 травня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Чернівецької області від 27 грудня 2007 року,

цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця міста Чернівців, громадянина України, раніше 5 разів судимого, останнього разу - 17 травня 2001 року за ч. 4 ст. 140, 17, ч. 4 ст. 140 КК України до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, постановою від 25 жовтня 2001 року відповідно до прикінцевих та перехідних положень КК України (2341-14) 2001 року його дії було перекваліфіковано на ч. 3 ст. 185, 17, ч. 3 ст. 185 КК України зі зниженням міри покарання до 6 років позбавлення волі без конфіскації майна,

засуджено за:

- ч. 1 ст. 162 КК України до обмеження волі на строк 2 роки;

- ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця села Ганно-Требинівки Устинівського району Кіровоградської області, громадянина України, раніше судимого - 16 серпня 2006 року за ч. 1 ст. 289 КК України до позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за:

- ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань йому визначено покарання - позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання покарання за попереднім вироком ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку та мешканку міста Чернівців, громадянку України, таку, що згідно зі ст. 89 КК України судимості не має,

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 8 років конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженку села Зруб-Комарівці Сторожинецького району Чернівецької області, мешканку села Давидени того ж району, громадянку України, таку, що судимості не має,

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на неї передбачених ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_5 з:

- ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно 60 000 гривень на відшкодування моральної шкоди;

- ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно 198 гривень 50 копійок на відшкодування матеріальної шкоди.

ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними у злочинах, які вони скоїли за таких обставин.

У кінці квітня - на початку травня 2007 року ОСОБА_2 незаконно проник у належний ОСОБА_6 дачний будинок, розташований на ділянці АДРЕСА_1, й без відома та згоди останньої проживав у ньому до 12 травня того ж року.

11 травня 2007 року близько 10 години на вулиці Яблуневій у місті Чернівцях на території садівничого товариства "Мрія" ОСОБА_2 познайомився з ОСОБА_7У розмові останній сказав, що знаходився на заробітках за кордоном, має гроші, а також запропонував розважитись на його дачній ділянці. ОСОБА_2 вирішив скористатися такою нагодою й під час вживання спиртного напасти на ОСОБА_7 та заволодіти його майном. У місці свого фактичного перебування він розповів про свій намір ОСОБА_1, який погодився разом з ним реалізувати його. З м'яса убитої ними собаки вони приготували їжу й близько обіду прийшли з нею на подвір'я дачного будинку потерпілого. Там ОСОБА_7 дав ОСОБА_1 гроші для придбання спиртного.

По дорозі в крамницю ОСОБА_1 зустрів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким розповів про наявність у потерпілого великих сум грошей й запропонував разом з ним та ОСОБА_2 заволодіти ними. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 погодилися. Придбавши спиртне та харчі, вони утрьох прийшли на подвір'я будинку ОСОБА_7 Близько 20 години ОСОБА_2 та ОСОБА_1, дочекавшись сп'яніння ОСОБА_7, з корисливих спонукань напали на нього й стали завдавати удари руками по різних частинах тіла. У ході побиття ОСОБА_1 витягнув з кишені штанів потерпілого 20 гривень. Далі, діючи за попередньою змовою між собою та в інтересах усіх учасників групи, з корисливих мотивів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вирішили вбити ОСОБА_7 З цією метою ОСОБА_1 ножем перерізав йому шию та ударив у праву ділянку тулуба, а ОСОБА_2 завдав удар лезом сокири по голові. Смерть ОСОБА_7 настала від відкритого зламу кісток обличчя та склепіння черепу з ушкодженням речовини головного мозку.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у момент побиття ОСОБА_7 стояли неподалік й бачили дії своїх спільників. Після вбивства вони разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проникли в будинок й, діючи спільно та узгоджено, викрали звідти належне ОСОБА_7 майно на загальну суму 1128 гривень.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_1, як можна зрозуміти з її змісту, вважає необґрунтованими, однобічними та хибними висновки суду про його причетність до розбійного нападу й умисного вбивства, вчиненого за попередньою змовою в групі з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Водночас, посилаючись на дані, які позитивно його характеризують, і обставини, що пом'якшують відповідальність, просить вирок змінити та із застосуванням ст. 69 КК України пом'якшити покарання до можливої найнижчої межі;

- засуджений ОСОБА_2 зазначає, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неповно, однобічно та з обвинувальним ухилом. Вважає, що висновки суду про його винність у злочинах ґрунтуються на сфальшованих доказах, недостовірних показаннях засудженої ОСОБА_4., а також його показаннях, висловлених ним внаслідок застосування до нього насильства з боку працівників правоохоронних органів. Просить вирок скасувати та закрити справу.

У касаційному поданні прокурора зазначається, що при визначенні покарання засудженій ОСОБА_4., суд не врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу останньої та обставини, що обтяжують покарання, внаслідок чого призначив їй явно несправедливе покарання внаслідок м'якості. Просить вирок щодо ОСОБА_4. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Фактичні обставини справи про порушення ОСОБА_2 недоторканності житла потерпілої ОСОБА_6, доведеність винності та кримінально-правова оцінка вчиненого ним злочину за ч. 1 ст. 162 КК України ніким не оспорюється, в тому числі й у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2

Також не подано касаційного подання чи касаційної скарги на вирок у частині засудження ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Ковтун Н.Я., яка, посилаючись на доводи касаційного подання та досліджені судом докази, просить скасувати вирок щодо ОСОБА_4 через м'якість призначеного їй покарання та відмовити у задоволенні касаційних скарг, пояснення засудженого ОСОБА_1, який, не заперечуючи своєї винуватості в злочинах, просить пом'якшити покарання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних міркувань.

Висновку про винність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в інкримінованих їм злочинах, вчинених за обставин встановлених у вироку, суд дійшов на підставі зібраних у справі доказів, які були оцінені ним у сукупності на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи.

Зазначені в касаційних скаргах доводи ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість вироку - безпідставні й спростовуються такими доказами.

Як убачається з матеріалів справи, засуджена ОСОБА_4 упродовж досудового слідства та судового розгляду справи неодноразово пояснювала, що біля крамниці вона та ОСОБА_3 погодилися з пропозицією ОСОБА_1 разом з ним та ОСОБА_2 заволодіти майном раніше незнайомого їй ОСОБА_7 З цією метою вони утрьох прийшли на подвір'я його дачного будинку. Після розпивання спиртних напоїв близько 20 години ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали бити сп'янілого ОСОБА_7 руками по різних частинах тіла. Потім ОСОБА_1 великим господарським ножем перерізав йому горло та ударив ним у праву частину тулуба, а ОСОБА_2 вдарив сокирою по голові. Після вбивства вона разом з іншими засудженими проникла в будинок, звідки спільно викрали належні убитому гроші, мобільний телефон, радіоприймач та інше майно.

Подібного змісту показання ОСОБА_4 дала на ставці віч-на-віч з ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтвердили свою участь у розбійному нападі на ОСОБА_7

Засуджена ОСОБА_3 аналогічно показанням ОСОБА_4 визнала, що ОСОБА_1 запропонував, а вона погодилася, разом з ним та ОСОБА_2 заволодіти грошима ОСОБА_7, які той, як пояснив ОСОБА_1, привіз із заробітків за кордоном. Після розпивання спиртного ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стали бити потерпілого, а далі, як убачається зі змісту показань засудженої, даних нею під час досудового слідства, ОСОБА_1 завдав ОСОБА_7 удари ножем, а ОСОБА_2 - удар сокирою по обличчю. Після цього ОСОБА_2 кинув сокиру в сторону сусіднього городу.

У своїх показаннях під час досудового слідства та судового розгляду справи засуджений ОСОБА_1 по суті не заперечив фактичних обставин нападу на ОСОБА_7, вчиненого ним разом із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнав, що саме ОСОБА_2 вдарив чимось потерпілого по обличчю. Після убивства він разом з іншими засудженими проник у будинок і викрав звідти гроші, одяг та інше майно.

Як убачається з показань самого ОСОБА_2, попри заперечення корисливого мотиву та обтяжуючих кримінальну відповідальність кваліфікуючих ознак інкримінованих йому злочинів, він фактично визнав, що, діючи за попередньою змовою в групі з ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4., заволодів грошима та іншим майном ОСОБА_7; не заперечив, що з метою вбивства ударив сокирою його по голові. Перед тим, як завдати удар сокирою, бачив, що ОСОБА_7 лежав на подвір'ї з перерізаним горлом та ножовою раною тулуба, які йому спричинив ОСОБА_1 (т. 3 а. с. 199-201).

При відтворенні обстановки та обставин події злочину, які проводилися окремо із засудженими ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, вони, подібно до даних ними свідчень, розповіли з приводу яких спонукань вирішили напасти на ОСОБА_7, показали в якому місці та яким чином реалізували задумане. ОСОБА_4 і ОСОБА_3 відповідно розповіли про характер насильства, яке ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосували до ОСОБА_7, показали в які частини тіла та продемонстрували яким способом ОСОБА_1 перерізав потерпілому горло й завдав удар ножем у тулуб, а ОСОБА_2 ударом леза сокири розсік йому голову. Аналогічним чином обстановку та механізм запо діяння удару лезом сокири відтворив на місці події й засуджений ОСОБА_2 (т. 3 а. с. 30-41, 122-129, 222-228).

Із змісту показань потерпілої ОСОБА_5 вбачається, що на території садівничого товариства "Мрія" знаходиться належний їй дачний будинок, у якому проживав її син ОСОБА_7 Певний час він знаходився на заробітках за кордоном, однак великих сум грошей при собі не міг мати. Наступного дня після злочину вона не виявила в будинку належних синові мобільного телефону, радіоприймача та предметів одягу.

Свідченням скоєння ОСОБА_2, ОСОБА_1 та іншими засудженими злочинів є дані огляду місця події, під час якого на подвір'ї дачного будинку були виявлені обвуглені фрагменти трупа ОСОБА_7 з ознаками насильницької смерті. Там же неподалік залишків трупа було виявлено ніж, яким, згідно із показаннями ОСОБА_4, ОСОБА_2 відрізав від убитого ОСОБА_7 шматки тіла й готував з нього їжу. Біля городу сусіднього дачного будинку було знайдено сокиру з плямами крові, які, як і плями крові, що були виявлені на згаданому ножі, згідно з даними висновків судово-імунологічних експертиз можуть походити від ОСОБА_7 Обстановка в будинку порушена; всередині нього виявлені характерні ознаки, які вказують на обшукування його засудженими (т. 1 а. с. 17-37, 47-54; т. 2 а. с. 140-142, 152-155, 248-250, 410-412).

За показаннями ОСОБА_4, ОСОБА_3, а також ОСОБА_2, які він висловив під час досудового слідства, масивне обгоряння та обвуглювання всієї поверхні тіла трупа було зумовлене тим, що ОСОБА_2 після убивства перекинув на труп ОСОБА_7 залишки відкритого вогню.

Те, що засуджені проникли в будинок і заволоділи мобільним телефоном та іншим майном ОСОБА_7 вбачається з даних висновків дактилоскопічної експертизи, згідно з яким в приміщенні будинку були виявлені відбитки пальців рук ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 За даними протоколу добровільної видачі свідок ОСОБА_8 повернув мобільний телефон, який він, як видно з його показань, невдовзі після вбивства придбав у засудженої ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 88, т. 2 а. с. 438-442, 453-462).

Під час огляду дачного будинку на території садівничого товариства "Медик", де до злочину тимчасово перебували засуджені, було виявлено великий господарський ніж, яким, за показаннями засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 завдав ножові поранення ОСОБА_7 (т. 1 а. с. 67-68).

Даними висновків судово-медичної експертизи підтверджується відповідність між обраним засудженими способом убивства і причиною смерті ОСОБА_7, характером ушкоджень, виявлених на трупі останнього, їх локалізацією та механізмом утворення.

Як установлено експертизою, смерть ОСОБА_7 настала від відкритого зламу кісток обличчя та склепіння черепу з ушкодженням речовини головного мозку, які виникли від дії рубаючого знаряддя, можливо від леза сокири. Виявлена на поверхні шиї рана, не виключено, могла утворитися від дії ріжучого предмета незадовго до дії полум'я. Встановлено також, що обгорання та обвуглювання поверхні тіла та внутрішніх органів виникли посмертно від дії високої температури - полум'я (т. 2 а. с. 6-8, 21-32).

Те, що виявлена на трупові рублена рана могла утворилася від завданого ОСОБА_2 удару лезом сокири, виявленої під час огляду місця події, свідчать дані висновку медико-криміналістичної експертизи (т. 2 а. с. 236-238).

Згідно з даними висновків судово-психіатричних експертиз ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час скоєння злочинів психічним захворюванням чи тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності не страждали; інкриміновані їм діяння вчинили в стані осудності (т. 2 а. с. 43-45, 55-56, 67-68, 79-80).

Із показань свідка ОСОБА_9 - матері ОСОБА_3, вбачається, що наступного дня після вбивства ОСОБА_2 розповів їй про те, що ОСОБА_1 ножем убив людину й на місці злочину була присутня її дочка.

Зі змісту показань свідка ОСОБА_10 видно, що після злочину, приблизно о 8 годині ранку наступного дня, до неї додому прийшов її знайомий ОСОБА_2 Останній був у збудженому стані, весь час розпитував про ОСОБА_3, а також сказав, що він напередодні заволодів грошима якогось чоловіка та перекинули на нього залишки відкритого вогню.

Даними висновків судово-медичної експертизи підтверджується факт відрізування від трупа ОСОБА_7 фрагментів м'язової тканини й готування з неї їжі на відкритому вогні, а водночас і правдивість показань ОСОБА_4 про вчинення цих дій ОСОБА_2, оскільки при дослідженні вилучених з місця події декількох фрагментів тієї тканини, з-поміж тих, які походять від собаки, було виявлено й той, що походить від людини (т. 2 а. с. 398-400).

Предметно дослідивши зазначені вище докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в тому, що вони з корисливих спонукань, діючи за попередньою змовою в групі між собою та засудженими ОСОБА_4 і ОСОБА_3 проникли в житло, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, поєднаного із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, напали на ОСОБА_7, а потім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, умисно вбили його. Дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_1 - ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ч. 4 ст. 187 КК України кваліфіковані правильно.

Як убачається із матеріалів справи, обґрунтовуючи висновок про винність ОСОБА_2 в умисному вбивстві та розбійному нападі, суд послався не лише на показання засудженої ОСОБА_4, але й на інші докази, що є у справі й які перебувають у фактичному та логічному взаємозв'язку з показаннями засудженої ОСОБА_4

Тому твердження ОСОБА_2 про те, що суд побудував свої висновки виключно на показаннях засудженої ОСОБА_4 є необґрунтованими.

Не спростовують висновків суду й доводи ОСОБА_2 про мотивування вироку сфальшованими доказами та його показаннями, які він висловив під дією застосованого до нього насильства з боку працівників міліції. Ці твердження були предметом перевірки суду й з наведенням аргументів спростування слушно визнані безпідставними.

Таке рішення суду є правильним, оскільки у матеріалах справи немає даних, які б обґрунтовано викликали сумніви щодо належності, достатності та достовірності доказів. Обставини, що підлягали доказуванню, органи досудового слідства зафіксували в протоколах слідчих дій відповідно до тих об'єктивних даних, які утворилися внаслідок злочинної поведінки засуджених; дослідили шляхом призначення експертиз, які провели фахівці, що мають спеціальні знання з досліджуваних питань; встановили із показань осіб, які були очевидцями злочину та стосовного яких немає даних, що викликали б сумніви в щирості й достовірності їхніх свідчень. Немає в матеріалах справи й відомостей щодо некомпетентності осіб, які проводили експертизу. Як убачається з матеріалів справи, показання про обставини та обстановку скоєння злочинів ОСОБА_2 висловлював неодноразово, в присутності свого захисника, інших незацікавлених осіб, з фіксацією на відеоплівку. У справі немає медичних, документальних чи інших даних, які б свідчили про застосування до нього недозволених методів ведення слідства. Більше того, тільки-но під час досудового слідства від ОСОБА_2 надійшла заява про примушування його працівниками міліції до давання неправдивих показань щодо себе, вона була перевірена прокурором, який за відсутності даних про неправомірне поводження із засудженим, виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи (т. 3 а. с. 266-270, 272).

Як убачається з матеріалів справи, зібрані у ній докази були досліджені в об'єктивно можливому обсязі. Рішення щодо повноти, всебічності та правильності досудового слідства, а також про можливість завершення судового розгляду справи, суд ухвалював з урахуванням думки усіх учасників процесу. Від засудженого та його захисника не надходило клопотань про виклик нових свідків, витребування і приєднання до справи нових доказів.

За таких обставин твердження засудженого про неповноту та неправильність досудового слідства є безпідставними.

Обізнаність кожного із засуджених із причинами появи на місці злочину, характер та послідовність дій, що передували його скоєнню, свідчать про наявність корисливого мотиву в поведінці ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а їхні обопільні спільні й узгоджені дії під час побиття та позбавлення життя потерпілого, а також наступна злочинна поведінка, вказують на те, що ці дії вони скоїли за попередньою змовою групою осіб.

Тому твердження засуджених про неправильну кваліфікацію інкримінованих їм злочинів є непереконливими.

Порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, за яких вирок підлягав би зміні чи скасуванню, у тому числі з інших наведених в касаційних скаргах підстав, не встановлено.

Покарання ОСОБА_2 визначено з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного та обставин, що впливають на відповідальність. Суд зважив на його незайнятість роботою, схильність до скоєння злочинів, неодноразову судимість (п'ять разів) за скоєння корисливих злочинів, окремі з яких були вчинені з використанням насильства. Було враховано кількість, характер і наслідки злочинів, особливу тяжкість діяння, вчиненого проти життя людини, а також особливі дії засудженого щодо тіла убитого. Обставиною, що обтяжує покарання, правильно визнано рецидив злочинів та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Посилаючись на ці дані, суд обґрунтовано дійшов висновку про неможливість виправлення ОСОБА_2 при позбавленні його волі на певний строк і справедливо вказав, що йому слід обрати найсуворіше покарання - довічне позбавлення волі.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 395 КПК України з мотивувальної частини вироку підлягає виключенню формулювання, яким суд вказав, що після злочину ОСОБА_2 "... проявив себе як канібал", оскільки матеріали справи не містять достатніх даних про наявність риси, яка б так характеризувала особу засудженого.

При визначенні покарання ОСОБА_1 суд зважив на ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про його особу, обставини, що вливають на відповідальність. Зокрема, було надано значення тому, що ОСОБА_1 був активним учасником позбавлення життя людини, схильний до скоєння суспільно-небезпечних діянь; інкриміновані йому злочини вчинив під час іспитового строку, в короткому проміжку часу після засудження за попереднім вироком; не зайнятий корисною працею. Обставиною, що обтяжує покарання, правильно визнано рецидив злочинів та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Мотивуючи покарання засудженій ОСОБА_4, суд, попри кримінально-правову оцінку вчиненого нею діяння, у той же час правильно зважив, що не вона ініціювала скоєння злочину й під час його вчинення поводилась найменш активно. Були враховані її молодість, те, що вона не має судимостей, сприяння органам досудового слідства у розкритті злочинів. Є сиротою, сама виховує малолітню дитину, яку народила під час судового розгляду справи. З огляду на вік, соціальний стан, поведінку після злочину та інші обставини, які були визнані такими, що пом'якшують покарання, з урахуванням даних про особу, суд дійшов слушного висновку про можливість призначення ОСОБА_4 покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, але при здійсненні контролю за її поведінкою під час іспитового строку та виконанням покладених на неї обов'язків.