розглянула в судовому засіданні у м. Києві 24 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Вінницької області від 8 листопада 2007 року, яким засуджено:

IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця м. Каспійське Республіки Калмикія, громадянина Росії, раніше не судимого,

- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на десять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

IНФОРМАЦIЯ_2, уродженку с. Орєхове Дальнореченського району Приморського краю Російської Федерації, громадянку Росії, раніше не судиму,

- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на десять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) , за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання - дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_3 5000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 гривень - моральної шкоди.

За вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

21 лютого 2007 року близько 23 години ОСОБА_1., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вступив у попередню змову з ОСОБА_2 про вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4., 1928 року народження, та умисного її вбивства з метою заволодіння грошима потерпілої.

З цією метою ОСОБА_1. та ОСОБА_2. прийшли до будинку ОСОБА_4., розташованого поАДРЕСА_1, і, вийнявши віконне скло, проникли в будинок.

В будинку ОСОБА_2. з метою подолання можливого опору з боку ОСОБА_4., яка вийшла з житлової кімнати, штовхнула потерпілу на підлогу і закрила їй рот рукою, після чого ОСОБА_1. став тримати її притиснутою до підлоги, а ОСОБА_2. в цей час обшукала будинок і знайшла близько 400 гривень.

ОСОБА_1. завдав ОСОБА_4 декілька ударів руками та ногами у різні частини тіла, вимагаючи при цьому видати гроші, після чого рушником, який ОСОБА_2. знайшла у будинку потерпілої, з метою протиправного позбавлення життя останньої здавив її шию, продовжуючи завдавати удари по тулубу і голові та вимагати гроші. Внаслідок тривалого побиття і удушення, усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю, не маючи змоги чинити опір через свій похилий вік, ОСОБА_4 змушена була видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ще 2000 гривень.

Заволодівши грошима потерпілої, ОСОБА_1. та ОСОБА_2., на завершення реалізації існуючої між ними домовленості про вчинення умисного вбивства потерпілої з корисливих мотивів, поклали її на ліжко, де ОСОБА_1., перешкоджаючи надходженню повітря до легенів ОСОБА_4., утримував подушку на обличчі потерпілої до настання її смерті.

Упевнившись у тому, що ОСОБА_4 мертва, ОСОБА_1. та ОСОБА_2., інсценуючи природну смерть потерпілої, відповідним чином розташували її тіло на ліжку та прибрали в будинку, після чого залишили його.

Внаслідок спільних злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості у виді саден, синців і крововиливів обличчя, шиї, тулубу та ніг, переломів правого і лівого ріжків щитовидного хряща, розриву лівої нирки.

Смерть потерпілої настала від механічної асфіксії внаслідок закриття дихальних отворів (носу та роту) і здавлювання шиї тупими предметами.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_1., не оспорюючи обгрунтованості засудження та правильності кваліфікації його дій, просить пом'якшити призначене йому покарання, оскільки вважає його надмірно суворим. Мотивує тим, що при постановленні вироку щодо нього суд не врахував його захворювання на туберкульоз. Також виражає своє каяття у вчиненні злочинів, за які його засуджено, і просить врахувати його прагнення допомогти родині потерпілої, своїй матері та взяти участь у вихованні новонародженого сина;

засуджена ОСОБА_2. зазначає про свою непричетність до вчинених ОСОБА_1. щодо ОСОБА_4. злочинів та просить переглянути вирок, яким її засуджено. Мотивує тим, що суд розглянув справу однобічно, не взяв до уваги її показання і обгрунтував свій висновок про її винуватість у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_1. інкримінованих їй злочинів лише показаннями останнього за відсутності інших доказів її винності. Посилається на застосування до неї незаконних методів досудового слідства. Вказує на розгляд справи судом з порушенням правил підсудності, а також її прав на фіксування перебігу судового процесу технічними засобами та на участь в судовому засіданні консула Росії, громадянкою якої вона є. Просить врахувати незадовільний стан її здоров'я і наявність у неї малолітніх дітей.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який просив касаційні скарги залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні ними зазначених у вироку злочинів відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і є обгрунтованим.

Так, сама ОСОБА_2. протягом досудового та судового слідства не заперечувала своєї присутності на місці вчинення злочину, хоча й зазначала, що прийшла до будинку потерпілої на вимогу ОСОБА_1, який примусив її до цього, і визнавала свою причетність до розбійного нападу на ОСОБА_4.

Натомість, ОСОБА_1., повністю визнаючи свою вину, розповів, що він та ОСОБА_2., від якої він дізнався про наявність у ОСОБА_4. грошових заощаджень, вирішили проникнути до будинку останньої, де ОСОБА_2. деякий час проживала, і заволодіти ними, оскільки вони хотіли повернутися в Росію, звідки приїхали у серпні 2006 року, але не мали на це коштів. Раніше він ОСОБА_4. не знав і у неї в будинку не бував. 21 лютого 2007 року близько 23 години вони з ОСОБА_2 прийшли до будинку потерпілої. ОСОБА_2 він до цього не примушував, їй не погрожував і ударів не завдавав. В будинку, куди вони проникли, ОСОБА_1. утримував ОСОБА_4., яка вийшла з кімнати на шум, а ОСОБА_2. шукала гроші у схованці, про яку їй було відомо, і знайшла 400 грн. Вони стали вимагати у потерпілої решту грошей, при цьому ОСОБА_1. завдавав потерпілій удари в різні частини тіла і душив, накинувши їй на шию рушник, який йому дала ОСОБА_2. Після того, як ОСОБА_4 віддала їм усі гроші, він поклав її на ліжко, накрив її обличчя подушкою і утримував так, доки потерпіла не померла. Вони з ОСОБА_2 прибрали у будинку і пішли, гроші розділили між собою.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи № 189 від 26 березня 2007 року при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_4. виявлено такі тілесні ушкодження: на обличчі - садно міжбрівної ділянки, синець носу, синець в ділянці правого ока та підкон'юктивальний крововилив, садно верхньої губи, крововилив та садно нижньої губи; на шиї - садно з крововиливом в ділянці передньо-лівої поверхні шиї ліворуч, переломи правого та лівого ріжків щитовидного хряща; на тулубі - закриту тупу травму надчеревного простору - синець лівої поперекової ділянки ліворуч, крововилив в надчеревній ділянці ліворуч, розрив лівої нирки; на ногах - синець правого стегна та синці лівого стегна.

Причиною смерті ОСОБА_4. стала механічна асфіксія внаслідок закриття дихальних отворів (носу та роту) та здавлювання шиї тупими предметами. Між механічною асфіксією та смертю потерпілої прямий причинний зв'язок.

Згідно з показаннями потерпілої ОСОБА_3 ОСОБА_2. протягом місяця проживала в будинку її матері ОСОБА_4., доки та її не вигнала за погану поведінку. Зі слів її дочки ОСОБА_5 їй відомо, що у зв'язку із цим ОСОБА_2. виказувала погрози на їх адресу. ОСОБА_1 ані вона, ані ОСОБА_4 не знали. Після смерті матері вона виявила в будинку зникнення грошей в сумі 2000 гривень, які та збирала собі на поховання і ховала у шафі, та 420 гривень отриманої 21 лютого 2007 року пенсії.

Свідок ОСОБА_5 підтвердила, що ОСОБА_2. знала про те, що ОСОБА_4 отримує пенсію і відкладає її собі на поховання, і бачила, де та її зберігає, оскільки слідкувала за нею. ОСОБА_1. ніколи в будинку ОСОБА_4. не був.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що в 2006 році до неї з Росії приїхали ОСОБА_2. та ОСОБА_1., останній є її братом і проживав у неї. 21 лютого 2007 року до них прийшла ОСОБА_2., вона скаржилася і говорила, що хоче повернутися в Росію, проте грошей ні в неї, ні у ОСОБА_1 на це не було. Ввечері того ж дня після вживання алкогольних напоїв ОСОБА_2. та ОСОБА_1. кудись пішли, а на другий день останній повернувся з новими речами, пояснивши на її запитання, що гроші на покупки позичив у своєї співмешканки ОСОБА_7, до якої начебто ходив учора. ОСОБА_4. ОСОБА_1. раніше не знав.

За показаннями свідка ОСОБА_7. 21 лютого 2007 року близько 23 години вона прийшла до ОСОБА_6, щоб забрати із собою ОСОБА_1, який є її співмешканцем і з яким вони на той час перебували у сварці, внаслідок чого він проживав у своєї сестри. Вона чула розмову між ОСОБА_6, ОСОБА_1. та ОСОБА_2, під час якої остання говорила про онуку ОСОБА_4. - ОСОБА_5., про те, що вони вигнали її з хати і за це її запам'ятають. Потім вона побачила, що ОСОБА_2. розмовляє з ОСОБА_1., пропонуючи йому піти з нею на справу. Коли через деякий час, одягнувшись тепліше, ОСОБА_7. повернулася до будинку ОСОБА_6, та сказала їй, що ОСОБА_2 десь повела ОСОБА_1. Біля 3 години ночі ОСОБА_1. прийшов до неї, поводився дивно, демонстрував їй гроші різними купюрами, на її запитання про їх походження відповів, що разом із ОСОБА_2 здав металобрухт.

Сукупністю цих та інших доказів у справі, які узгоджуються між собою, спростовуються доводи ОСОБА_2 про її непричетність до вчинення інкримінованих їй злочинів.

Винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні ними за попередньою змовою розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_4. та її умисного вбивства з корисливих мотивів за обставин, зазначених у вироку, підтверджується також даними, які містяться у протоколах огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події за участю засуджених, висновках експертиз, та іншими доказами.

Суд дав належну оцінку дослідженим доказам і обгрунтовано визнав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними у вчиненні злочинів, за які їх засуджено.

Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст.115 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) , з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ОСОБА_2 та ОСОБА_1. злочинів, даних про особу кожного з них та конкретних обставин справи, суд призначив їм покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів, і вважати це покарання надмірно суворим, про що йдеться у касаційних скаргах, підстав немає.

Будь-яких об'єктивних даних, які могли б свідчити про застосування до ОСОБА_2 незаконних методів досудового слідства, перевіркою матеріалів справи не встановлено. Під час розгляду справи в суді ОСОБА_2. про застосування до неї таких методів не заявляла. Крім того, з моменту затримання ОСОБА_2 як особи, підозрюваної у вчиненні злочинів, їй було призначено захисника, який здійснював захист її прав і законних інтересів протягом досудового слідства і був присутнім при виконанні слідчих дій з її участю. Отже, доводи касаційної скарги засудженої в цій частині є необгрунтованими.

Також є безпідставними твердження у скарзі ОСОБА_2 про порушення правил підсудності внаслідок розгляду кримінальної справи щодо неї та ОСОБА_1 апеляційним судом як судом першої інстанції, оскільки відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 34 КПК України (1001-05) кримінальні справи про злочини, за вчинення яких Кримінальним кодексом України (2341-14) передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, підсудні апеляційним судам.

Стосовно посилань засудженої на порушення судом її прав на фіксування перебігу судового процесу технічними засобами та на участь в судовому засіданні консула Росії, то вони спростовуються даними протоколу судового засідання, з якого убачається, що відповідних клопотань від неї до суду не надходило. Крім того, діючим кримінально-процесуальним законом України не передбачено обов'язкової участі представників іноземних держав при провадженні дізнання, досудового слідства і в судовому розгляді кримінальних справ щодо громадян цих держав.

Таким чином, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому немає й підстав для задоволення касаційних скарг.