розглянувши в судовому засіданні 24 квітня 2008 року в м. Києві матеріали провадження про відмову в порушенні кримінальної справи за касаційним поданням прокурора на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 грудня 2007 року,

установила:

Постановою слідчого прокуратури Шишацького району Полтавської області від 5 листопада 2007 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 375 КК України (2341-14) .

Як зазначено в постанові слідчого, суддя Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_3 27 і 30 липня 2007 року, зловживаючи своїм службовим становищем, за 200 грн. хабара постановила завідомо неправосудні постанови, якими звільнила ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за ст. 130 КупАП, чим заподіяла істотну шкоду державним інтересам.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 10 грудня 2007 року за скаргою ОСОБА_3 зазначену постанову слідчого скасовано та відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо неї за цим фактом.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 25 грудня 2007 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати постанову та ухвалу, а кримінальну справу - направити прокурору для проведення досудового слідства. Твердить, що судові інстанції допустилися порушення як матеріального, так і процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Рішення судових інстанцій про скасування постанови слідчого про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 та відмову в порушенні кримінальної справи є законними і обгрунтованими.

Згідно з вимогами ст. 236-8 КПК України (1001-05) суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи. У разі неподання без поважних причин до суду матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, у встановлений строк суддя вправі визнати відсутність цих матеріалів підставою для скасування постанови про порушення справи.

Судовими інстанціями установлено, і це вбачається з матеріалів провадження, що оперативно-розшукові дії на підставі яких було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_3 проводилися органом дізнання без відповідного на те дозволу, письмова заява ОСОБА_1 про злочини, вчинені суддею, була отримана з порушенням вимог КПК України (1001-05) , заявник не попереджався про кримінальну відповідальність за неправдивий донос, і будь-яких процесуальних рішень про незаконність постанов судді Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_3 від 27 і 30 липня 2007 року в адміністративних справах щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не приймалося.

Крім того, слідчий, у провадженні якого знаходилася справа щодо ОСОБА_3, у встановлений суддею строк не подав до суду матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 375 КК України (2341-14) .

Ураховуючи наведене, судові інстанції дійшли обгрунтованого висновку, що органи досудового слідства не мали достатніх приводів і підстав для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3, а тому їхні рішення про скасування постанови слідчого прокуратури Шишацького району Полтавської області від 5 листопада 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 368, ч. 2 ст. 375 КК України (2341-14) та про відмову в порушенні кримінальної справи є законними і сумніву в колегії суддів не викликають.

Будь-яких даних про порушення судовими інстанціями норм КПК України (1001-05) під час розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову про порушення кримінальної справи, на які вказується у касаційному поданні, не встановлено.

Підстав для призначення матеріалів провадження до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) , не вбачається.