розглянула у судовому засіданні у м. Києві 24 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій на постанову Приморського районного суду м. Одеса від 23 жовтня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 2 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1

у с т а н о в и л а:

прокурором відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Одеської області 22 серпня 2007 року порушено кримінальну справу щодо

IНФОРМАЦIЯ_1,

за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України (2341-14) .

Відповідно до постанови прокурора, ОСОБА_1, працюючи на посаді інспектора відділу митної варти Служби боротьби з контрабандою і митної варти Південної регіональної митниці, будучи службовою особою, не виконав свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, і не провів огляд контейнерів на наявність сторонніх вкладень чи не задекларованих товарів, що спричинило тяжкі наслідки.

31 серпня 2006 року, в період з 13 години 10 хвилин до 15 години 55 хвилин, інспектор відділу митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці ОСОБА_2., на території вказаного митного поста на вул. Одарія, 2 у м. Одеса, провела митний огляд товарів у чотирьох 40-футових контейнерах, що надійшли із Китайської Народної Республіки на адресуОСОБА_3. Відповідно до товаросупровідних документів, наданих у митні органи, у контейнерах знаходилися будівельні вироби з ПХВ, покриття для столу, господарські рукавички, кришки для унітазів, прасувальні дошки та ізолююча стрічка.

ОСОБА_2, після проведення огляду, не зафіксувавши будь-яких порушень, склала і підписала акти про проведення митного огляду, а також у вантажних митних деклараціях у графі "завершення митного контролю" проставила відбиток особистого номерного штампу і підпис.

Після цього, ОСОБА_1, без відповідного огляду, на прохання ОСОБА_2, в актах митного огляду вказаних контейнерів, проставив свій підпис, посвідчивши те, що контрабандні товари і сторонні вкладення у зазначених контейнерах відсутні.

1 вересня 2006 року, приблизно о 15 годині 50 хвилин, співробітники СБУ в Одеській області, на території транспортно-вантажного відділу №1 митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці (вул. Одарія, 2, м. Одеса), затримали автомобіль "Сканія", державний номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом державний номер НОМЕР_2 та контейнером № ECMU9315618, у якому знаходилося взуття, що не відповідало наданим документам.

Крім того, 2 вересня 2006 року співробітники БКОП УСБУ в Одеській області, на території митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці, затримали ще три автомобілі із контейнерами №№ INKU6367314, INKU6253374, INKU6216869. При огляді контейнерів було встановлено, що у них знаходилися одяг та взуття, а не вказаний у супровідних та митних документах товар.

Вартість незадекларованого товару на час переміщення через митний кордон склала 1 342 223 грн. 35 коп.

Постановою Приморського районного суду м. Одеса від 23 жовтня 2007 року скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Постанову прокурора відділу прокуратури Одеської області від 22 серпня 2007 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України (2341-14) , скасовано і у порушенні кримінальної справи щодо нього відмовлено на підставі ст.99 КПК України (1001-05) . Скасовано усі запобіжні заходи, вилучені речі - повернуто власникам.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 2 листопада 2007 року апеляція прокурора залишена без задоволення, а постанова Приморського районного суду м. Одеса від 23 жовтня 2007 року - без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить зазначені судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд на порушення кримінально-процесуального закону, вдався до оцінки зібраних у справі даних та зробив необгрунтований і передчасний висновок про відсутність підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, підтримавшого подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи прокурора, викладені у поданні, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи щодо інспектора відділу митної варти Служби боротьби з контрабандою і митної варти Південної регіональної митниці ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (2341-14) , місцевий суд зробив висновок, що вказана справа була порушена без достатніх даних, що вказують на наявність ознак злочину, оскільки на момент винесення постанови не було визначено коло службових обов'язків ОСОБА_1

Суд також визнав, що дослідча перевірка була проведена поверхово, вказав, що обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

При цьому керувався постановою Пленуму Верховного Суду України СРСР від 30 березня 1990 року, де вказано, що суд повинен встановити коло і характер службових прав та обов'язків посадової особи, нормативні акти, що їх регламентують, мотив, мету і фактичні обставини вчиненого діяння, наявність причинного зв'язку між невиконанням службовою особою своїх обов'язків і шкідливими наслідками, що настали.

Суд також керувався положеннями вказаної постанови про те, що суд повинен перевірити чи мав підсудний реальну можливість виконати свої обов'язки.

Суд, пославшись на ст. 61 Конституції України (254к/96-ВР) , зазначив, що ніхто не може бути двічі притягнений до відповідальності за одне і те правопорушення.

Оскільки, на думку суду, оскаржувана постанова є незаконною і необгрунтованою, скасував її і відмовив у порушенні кримінальної справи на підставі ст. 99 КПК України (1001-05) .

Суд апеляційної інстанції залишив це рішення без зміни.

Колегія суддів вважає, що судові рішення у даній справі постановлені із порушенням вимог закону, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України (1001-05) , суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо конкретної особи, повинен перевірити чи були у прокурора приводи і підстави для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що послугували підставою для прийняття рішення про порушення кримінальної справи, а також додержання при цьому вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України (1001-05) .

Одночасно цей закон забороняє суду розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, які мають вирішуватися судом при розгляді справи по суті.

Як убачається зі справи, суд навів у постанові наведені положення закону, але не дотримався їх.

Так, зокрема, даючи оцінку висновкам прокурора, який порушив кримінальну справу щодо ОСОБА_1, суд констатував, що прокурор не з'ясував та не встановив коло обов'язків та компетенцію службової особи - інспектора відділу митної варти Служби боротьби з контрабандою і митної варти Південної регіональної митниці.

На підтвердження свого висновку суд послався на постанову Пленуму Верховного Суду України № 4 (v0004400-90) від 30 березня 1990 року.

Проте, суд не звернув увагу, що роз'яснення, на які він послався, стосуються судового розгляду справ по суті пред'явленого обвинувачення.

Крім того, суд вдався до оцінки показань свідка ОСОБА_2, аналізу посадової інструкції інспектора митної варти, чого у даному конкретному випадку не мав права робити.

Пославшись на положення ст. 61 Конституції України (254к/96-ВР) , суд не спромігся вказати, які докази одержані незаконним шляхом і на які припущення послався прокурор, виносячи постанову.

Висновок суду про недопустимість подвійного притягнення ОСОБА_1 до юридичної відповідальності, і це є однією з підстав для непритягнення до кримінальної відповідальності, також не можна визнати правильним.

Допустивши зазначені помилки, суд першої інстанції прийняв передчасне і необгрунтоване рішення про скасування постанови прокурора.

Апеляційний суд при розгляді апеляції прокурора фактично продублював рішення місцевого суду, залишивши поза увагою допущені ним помилки.

З огляду на наведене, зазначені судові рішення не можна вважати законними, тому вони підлягають скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду має бути ураховано наведене у даній ухвалі, а також належним чином, відповідно до вимог закону перевірені, як скарга захисника, так і доводи апеляції прокурора. У залежності від встановленого повинно бути прийняте законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Верховного Суду України

у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції, задовольнити.

Постанову Приморського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 2 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.