розглянула в судовому засіданні 24 квітня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області на вирок Старобельського районного суду Луганської області від 23 травня 2007 року, яким

IНФОРМАЦIЯ_1,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки та на підставі ст. 76 КК України (2341-14) на нього покладено певні обов'язки.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 17 липня 2007 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 4.03.2007 року, перебуваючи в нетверезому стані, знаходячись в будинку АДРЕСА_1 заподіяв ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер.

У касаційному поданні порушується питання про скасування судових рішень у зв'язку з м'якістю призначеного покарання та направлення справи на новий судовий розгляд. На думку автора подання, призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України (1001-05) підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали або постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Правильно встановивши фактичні обставини справи щодо об'єктивної сторони злочину, ні органи досудового слідства, ні при судовому розгляді справи з достатньою повнотою не були з'ясовані питання щодо суб'єктивної сторони цього злочину.

Як видно із змісту протоколів допитів ОСОБА_1 в якості підозрюваного і обвинуваченого, він показував, що пригостивши ОСОБА_2 і ОСОБА_3 горілкою та зібравшись додому, він не знайшов свій гаманець, в якому було 510 грн. і після слів ОСОБА_2, щоб він не шукав грошей, бо їх не знайде, він вирішив, що гроші вкрав ОСОБА_2 і почав того бити (а.с. 36-зв, 83-зв).

В судовому засіданні, дослідивши обставини справи, прокурор пропонував провести психолого-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_1 (а.с. 254), проте захисник заперечував проти цієї експертизи, хоча у своїй промові наголосив на те. що образи з боку потерпілого, викликали вибух емоцій у ОСОБА_1, що призвело до скоєння злочину. Однак, не були з'ясовані всі питання, котрі відносяться до психо-емоційної сфери у засудженого на час вчинення правопорушення, що ставить під сумнів законність його засудження за вказаною статею КК України (2341-14) .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальна справа направленню на новий судовий розгляд, в ході якого слід провести судову психолого-психіатричну експертизу для дослідження психо-емоційного стану ОСОБА_1 в момент скоєнні ним злочину та розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Луганської області задовольнити частково.

Вирок Старобельського районного суду Луганської області від 23 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 17 липня 2007 року щодо ОСОБА_1, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.