Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

засуджено за ч.1 ст. 209 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов'язаною з отриманням та розпорядженням кредитними коштами, на строк два роки, ч.1 ст. 222 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов'язаною з отриманням та розпорядженням кредитними коштами, на строк два роки, ч.2 ст. 222 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов'язаною з отриманням та розпорядженням кредитними коштами, на строк два роки, ч.1 ст. 366 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов'язаною з отриманням та розпорядженням кредитними коштами, на строк два роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов'язаною з отриманням та розпорядженням кредитними коштами, на строк три роки.

Відповідно до ст. 75 КК України її звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

Згідно зі ст. 76 КК України ОСОБА_1 зобов'язано повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну свого місця проживання та роботи й щомісячно з'являтися для реєстрації в ці органи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпродзержинського філіалу комерційного банку "ПриватБанк" матеріальну шкоду у сумі 1524 грн. 82 коп.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона, працюючи директором ТОВ СП "Поле", у квітні 2005 року з метою незаконного отримання кредитних грошових коштів та їх подальшого нецільового використання й заподіяння банку великої матеріальної шкоди стала на шлях шахрайства з фінансовими ресурсами. З цією метою 26 квітня 2005 року вона, маючи особисту зацікавленість в отриманні кредиту для ТОВ СП "Поле", підписала та завірила печаткою довідки про заробітну плату працівників підприємства ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в які внесла завідомо неправдиві відомості, вказавши завищений розмір їх заробітної плати, для надання їх банку. З метою отримання кредитів представник підприємства надав Дніпродзержинському філіалу комерційного банку "ПриватБанк" документи, які містили зазначену недостовірну інформацію, на підставі чого укладено кредитні договори з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідно до яких кожен отримав по 5000 грн. Отримавши в Дніпродзержинському філіалі комерційного банку "ПриватБанк" кредитні гроші, зазначені особи передали їх представнику ТОВ СП "Поле" ОСОБА_9, яка за вказівкою ОСОБА_1 оприбуткувала гроші в касових книгах підприємства як фінансову допомогу від його працівників.

Крім того, 28 квітня 2005 року ОСОБА_1 повторно вчинила вищевказані дії, що призвели до укладення кредитних договорів з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на суму 5000 грн. з кожним, які вони передали представнику ТОВ СП "Поле" для подальшого оприбуткування в касі підприємства.

В результаті оприбуткування кредитних грошових коштів, ОСОБА_1 легалізувала 24 500 грн., одержані внаслідок вчинення суспільно - небезпечного протиправного діяння, та використала їх в господарській діяльності підприємства.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування до ОСОБА_1, яка має двох дітей віком до чотирнадцяти років, покарання у виді обмеження волі, що суперечить ч.3 ст. 61 КК України, а також на порушення судом вимог ст. 72 КК України, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні службового підроблення підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і її дії за ч.1 ст. 366 КК України кваліфіковано правильно.

Разом із тим, висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складів злочинів, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 222, ч.1 ст. 209 КК України, не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

За змістом ст. 222 КК України кримінальна відповідальність службової особи суб'єкта господарської діяльності за шахрайство з фінансовими ресурсами настає у разі надання нею завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності.

Зі змісту цієї норми закону та роз'яснень, що містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" (va003700-03) , вбачається, що така інформація повинна неправдиво відображати фінансово - економічний стан або певні сторони діяльності суб'єкта господарювання і стала підставою для прийняття рішення про надання цьому суб'єкту субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків.

Як встановлено судом, на підставі підроблених ОСОБА_1 довідок про розмір заробітної плати банком укладено з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 кредитні договори і виплачено їм відповідні суми грошей.

Таким чином, підроблені директором ТОВ СП "Поле" ОСОБА_1 довідки надавалися банку не з метою отримання кредиту суб"єктом господарської діяльності - ТОВ СП "Поле", а приватними особами, які і отримали кредити на розвиток їх домашнього господарства.

За таких обставин у діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч.ч.1, 2 ст. 222 КК України.

У зв'язку з цим та з урахуванням того, що санкція ч.1 ст. 366 КК України передбачає покарання менше трьох років позбавлення волі, в її діях відсутній і склад злочину, передбачений ч.1 ст. 209 КК України.

Отже, вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ч.ч.1,2 ст. 222 та ч.1 ст. 209 КК України в порядку ст. 395 КПК України підлягає скасуванню, а справа закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі, суд допустив помилку, у зв'язку із чим твердження прокурора в касаційному поданні про порушення судом вимог ч.3 ст. 61 КК України, є обґрунтованими.

Відповідно до ч.3 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Як видно з матеріалів справи (т.2 а.с.38, 39), на момент постановлення вироку ОСОБА_1 мала двох дітей - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому у відповідності до вимог ч.3 ст. 61 КК України їй не могло бути призначено такий вид покарання, як обм еження волі.

З огляду на те, що у касаційному поданні не йдеться про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, підстав для скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, як про це просить у касаційному поданні прокурор, немає.

Також суд касаційної інстанції не вправі призначити ОСОБА_1 інший вид покарання, передбачений ч.1 ст. 366 КК України, - штраф, так як звільнення від цього покарання з випробуванням законом не передбачено, а призначення покарання, яке виконується реально, погіршить становище засудженої.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2004 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", у випадку, коли санкцією статті, за якою засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік та стан не можуть бути до неї застосовані, суд, за наявності до того підстав, відповідно до ст. 7 КПК України повинен звільнити особу від кримінальної відповідальності або звільнити засудженого від покарання.

Оскільки до ОСОБА_1 з урахуванням її стану не може бути застосоване основне покарання у виді обмеження волі, а більш м'яке покарання за конкретних обставин справи призначити не можна, також, ураховуючи відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинений злочин відповідно до ст. 7 КПК України, вирок суду підлягає зміні зі звільненням засудженої від покарання за ч.1 ст. 366 КК України - як основного, так і додаткового, яке самостійно не призначається.

Крім того, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.ч.1,2 ст. 222 КК України, належить скасувати вирок і в частині стягнення з неї на користь Дніпродзержинського філіалу комерційного банку "ПриватБанк" матеріальної шкоди у сумі 1524 грн. 82 коп., завданої неповерненням частини кредитів на вказану суму, а позов Дніпродзержинського філіалу комерційного банку "ПриватБанк" відповідно до ч.3 ст. 328 КПК України слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 394, 395 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1в частині засудження за ч.ч.1,2 ст. 222 та ч.1 ст. 209 КК України в порядку ст. 395 КПК України скасувати, а справу закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України.

Цей же вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України змінити й виключити з нього призначення засудженій покарання за цією статтею у виді обмеження волі на два роки з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов'язаною з отриманням та розпорядженням кредитними коштами, на строк два роки та застосування ст.ст. 75, 76 КК України. Вважати ОСОБА_1 засудженою за ч.1 ст. 366 КК України без призначення покарання.

В частині вирішення цивільного позову Дніпродзержинського філіалу комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди у сумі 1524 грн. 82 коп. вирок скасувати, а позов Дніпродзержинського філіалу комерційного банку "ПриватБанк" залишити без розгляду.