за участю прокурора Гордієнка Є.Д., адвоката ОСОБА_8 - захисника засудженого ОСОБА_1, розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу стосовно колишнього військовослужбовця військової частини А 0549 солдата за контрактом ОСОБА_1за касаційною скаргою засудженого на вирок військового апеляційного суду Центрального регіону України від 26 лютого 2008 року,

встановила :

Вироком військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 23 листопада 2007 року військовослужбовець служби за контрактом в/частини А 0549 в м. Вінниці

ОСОБА_1IНФОРМАЦIЯ_1народження, громадянин України, раніше не судимий, на військовій службі за контрактом з 30.10.2006 року

визнаний винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб, тобто злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України (2341-14) і, із застосуванням ст.ст. 61,69 КК України (2341-14) , засуджений до позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Задоволено повністю позов потерпілої ОСОБА_2 і постановлено стягнути з ОСОБА_1 на її користь 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. матеріальної шкоди та 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. моральної шкоди. Цивільний позов, заявлений ОСОБА_3, задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на її користь 9303 (дев'ять тисяч триста три) грн. матеріальної шкоди, 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди та щомісячне утримання неповнолітньої ОСОБА_4 в сумі 659 (шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 19 коп. кожного місяця, стягнення даного утримання проводити з 15 липня 2007 року та до досягнення нею повноліття. В частині позову на суму 397 (триста дев'яносто сім) грн. 77 коп. щодо щомісячного утримання неповнолітньої ОСОБА_4 відмовити, як заявлений безпідставно.

Вироком військового апеляційного суду Центрального регіону України від 26 лютого 2008 року, за результатами розгляду апеляції старшого помічника військового прокурора Вінницького гарнізону та потерпілих ОСОБА_3. і ОСОБА_2 вирок суду першої інстанції частково скасовано та постановлено виключити із вироку від 23 листопада 2007 року посилання на застосування до ОСОБА_1статей 61 та 69 КК України (2341-14) та вважати його засудженим за ч.3 ст.286 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на сім років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В решті вирок залишений без змін, а апеляція засудженого ОСОБА_1- без задоволення.

Згідно з вироком військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 23 листопада 2007 року, злочин було вчинено ОСОБА_1 за наступних обставин.

ОСОБА_1 14 липня 2007 року близько 14 години, керуючи власним автомобілем "Фольксваген-Сантана", державний номерний знак НОМЕР_1, на перехресті вулиць Фрунзе та Некрасова в місті Вінниці, в порушення вимог дорожнього знаку 2.1 ("дати дорогу") та п.п. 1.5, 10.1 і 16.11 Правил дорожнього руху України, вчинив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21093 державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, що спричинило смерть останнього, а також смерть пасажира цього ж автомобіля ОСОБА_6 і смерть пасажира автомобіля "Фольксваген-Сантана" громадянина ОСОБА_7

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок військового апеляційного суду Центрального регіону України від 26 лютого 2008 року, залишити в силі вирок військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 23 листопада 2007 року, та викликати його до Верховного Суду України для участі у судовому засіданні при розгляді касаційної скарги, що є обов'язковим для суду касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Волкова О.Ф., перевіривши доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та матеріали справи, колегія суддів Військової судової колегії вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд, безпосередньо дослідивши зібрані по справі докази, здійснивши їх оцінку у повній відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, встановив обставини справи з належною повнотою. Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюється.

Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.3 ст.286 КК України (2341-14) , як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого щодо скасування вироку військового апеляційного суду Центрального регіону України від 26 лютого 2008 року та залишення в силі вироку військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 23 листопада 2007 року, то військова колегія прийшла висновку, що вирок суду першої інстанції не відповідає тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та його особі.

Призначене засудженому апеляційним судом мінімальне покарання, яке передбачено санкцією ч.3 ст.286 КК України (2341-14) , тобто у вигляді семи років позбавлення волі та позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, на думку колегії суддів, здійснено у відповідності до вимог закону, відповідає встановленим ст.65 КК України (2341-14) загальним засадам призначення покарання, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.