Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Присяжнюк Т.I.,

суддів

Косарєва В.I. і Нікітіна Ю.I.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 жовтня 2007 року.

Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 липня 2007 року

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця м. Дрогобича Львівської області,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

Даним вироком засуджено також ОСОБА_3, судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Постановлено стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Львівській області за проведення експертизи 94,15 грн.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 жовтня 2007 року зазначений вирок в порядку ст. 365 КПК України (1001-05) змінено. Постановлено стягнути судові витрати на користь НДЕКЦ при УМВС України у Львівській області з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у дольовому порядку - по 47,08 грн. з кожного. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2 засуджено за те, що він 09 листопада 2006 року о 01-й годині за попередньою змовою із ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив крадіжку майна ОСОБА_4, поєднану з проникненням у приміщення речового складу, розташованого у будинку №10, що по вул. Ш. Алейхема у м. Дрогобичі Львівської області, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 25 449 грн.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень із закриттям кримінальної справи у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину. При цьому зазначає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, не взяв до уваги показання засудженого про те, що до складу він не проникав, а знайшов майно потерпілої біля огорожі. Крім того твердить, що судом не встановлена кількість викраденого майна та сума завданих потерпілій збитків. Вважає, що протокол виїмки товару, на який покликається суд, складений з порушенням ст. 178 КПК України (1001-05) , а тому не може бути визнаний доказом у справі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки, поєднаної з проникненням у приміщення, за попередньою змовою групою осіб відповідають фактичним обставинам справи та грунтуються на сукупності зібраних і належним чином досліджених судом доказах.

Зокрема, на даних протоколу явки з повинною, згідно з якими ОСОБА_3 зізнався у тому, що вони разом із ОСОБА_2 09 листопада 2006 року проникли у приміщення речового складу шляхом злому замків і викрали чуже майно (а. с. 85); на даних протоколу відтворення обстановки і обставин події із застосуванням відеозапису, згідно з якими ОСОБА_3 детально розповів про обставини вчиненої ним і ОСОБА_2 крадіжки, зокрема про те, як останній металевим предметом зламав навісні замки дверей приміщення речового складу (а. с. 88-90); на показаннях свідка ОСОБА_5 - вантажника промислового ринку, який під час досудового слідства ствердив, що ввечері 08 листопада 2006 року склав товар у приміщення складу, двері якого закрив на два навісних замка (а. с. 53); даними протоколу огляду місця події і висновків трасологічної експертизи, з яких убачається, що виявлені у складському приміщенні сліди злому дверей утворені у результаті дії стороннього предмету з округлою поверхнею (а. с. 4, 95-96).

Ці та інші наведені у вироку суду докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 вчинив крадіжку, поєднану з проникненням у приміщення, та спростовують доводи скарги захисника про відсутність в діях засудженого складу злочину.

Не знайшли свого підтвердження і покликання захисника на те, що судом не встановлена кількість викраденого майна та сума завданих потерпілій збитків, оскільки крім показань потерпілої ОСОБА_4 вартість викраденого майна підтверджується також наявними у справі довідками (а. с. 3, 16-18).

Суд апеляційної інстанції перевірив всі викладені захисником доводи, які за змістом є аналогічними доводам касаційної скарги, зокрема про те, що в приміщення складу засуджені не проникали, а сумки та коробки з речами знайшли біля огорожі, та мотивовано визнав їх безпідставними, з чим погоджується і колегія суддів.

Вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон немає підстав. Дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) як крадіжка, поєднана з проникненням у приміщення.

Вивченням матеріалів кримінальної справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну постановлених у справі судових рішень.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 відмовити.