розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця с. Караковичі Єкимовичського району Смоленської області, Росії, громадянина України, раніше судимого 10 вересня 1997 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за статтями 94, 102 КК України (в ред. 1960р (2001-05) .) до покарання у виді позбавлення волі строком на десять років, звільненого постановою Дзержинського районного суду м. Кривого-Рогу умовно-достроково на два роки і чотири місяці та 21 день,

засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 17 серпня 2007 року о 19 год. 15 хв. на вул. Шелгунова у м. Дніпропетровську, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних відносин, раніше вчинивши умисне вбивство, завдав удару колюче-ріжучим предметом у груди ОСОБА_3 та, пошкодивши ліву легеню і серце, умисно вбив потерпілого.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений

ОСОБА_1 просить вирок змінити і перекваліфікувати його дії зі статті 115 на статтю 121 КК України (2341-14) , оскільки умислу на вчинення умисного вбивства потерпілого не мав і завдав йому лише удару палицею. Засуджений вважає, що висновки суду про заподіяння потерпілому смерті ножем не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки не підтверджуються жодними доказами.

Захисник ОСОБА_2 у касаційній скарзі порушує питання про скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування. У доводах зазначає про однобічність і неповноту досудового та судового слідства, оскільки судом не досліджено обставин настання смерті потерпілого, який помер внаслідок несвоєчасного надання йому медичної допомоги, що має істотне значення для правильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав касаційні скарги, думку прокурора Дгоробицької О.М. про законність і обгрунтованість постановленого щодо ОСОБА_1 судового рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства ОСОБА_3 відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 в ході досудового слідства і в судовому засіданні не заперечував своєї участі у вчиненні злочину щодо потерпілого ОСОБА_3 і давав показання про його обставини.

При цьому ОСОБА_1 визнав, що 17 серпня 2007 року о 19 год. 15 хв. на вул. Шелгунова у м. Дніпропетровську, на грунті особистих неприязних відносин, він умисно завдав удару палицею в груди потерпілому ОСОБА_3, спричинивши йому тяжке тілесне ушкодження.

Доводи ОСОБА_1 і його захисника про відсутність умислу на вбивство перевірялись судом і обгрунтовано визнані такими, що спростовуються зібраними і дослідженими у справі доказами.

Наявність у засудженого умислу на умисне вбивство ОСОБА_3 підтверджується показаннями свідків - очевидців злочину ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які показали, що ОСОБА_1 під час сварки з ОСОБА_3, на грунті особистих неприязних відносин, умисно завдав потерпілому удару ножем у груди і убив його.

Зазначені обставини умисного вбивства підтвердив і свідок

ОСОБА_6, який ствердив, що під час сварки з ОСОБА_3 ОСОБА_1 взяв ножа і з погрозою убити ОСОБА_3 підійшов до потерпілого, після чого ОСОБА_6 побачив у потерпілого поранення на грудях.

При огляді місця події було виявлено труп ОСОБА_3 з ушкодженням лівої частини грудної клітини.

Згідно із даними висновків судово-медичних експертиз, потерпілому ОСОБА_3 було заподіяно колото-різану рану грудної клітини зліва з проникненням у плевральну порожнину і ушкодженням лівої легені та серця, які відносились до тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент спричинення, і перебували у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого, що у сукупності з іншими доказами повністю спростовує твердження засудженого про заподіяння їх палицею.

Зазначеним доказам щодо знаряддя злочину, характеру і локалізації виявлених у ОСОБА_3 поранень суд дав належну оцінку і дійшов обгрунтованого висновку про те, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на умисне вбивство ОСОБА_3 і тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкодження до настання смерті потерпілого, наявність чи відсутність своєчасної медичної допомоги для кваліфікації злочину як умисне вбивство значення не має.

Таким чином, дослідивши всі докази у сукупності, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, оскільки судимість ОСОБА_1 за умисне вбивство не знята і не погашена.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) з урахуванням тяжкості вчиненого особливо тяжкого злочину, даних про особу засудженого, який характеризувався позитивно, обставин, які обтяжують покарання, а саме вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Ураховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування вироку, перекваліфікації дій засудженого чи пом'якшення призначеного йому покарання.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційні скарги засудженого і його захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.