Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено

- за ч.1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за ст. 119 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки з покладенням на нього певних обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 - 1 225 грн. на відшкодування матеріальної шкоди і 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2006 року вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він в листопаді - грудні 2005 року, без передбаченого законом дозволу саморобним способом виготовив гладкоствольну вогнепальну зброю, яку зберігав за місцем свого проживання АДРЕСА_1.

14.04.2006р. під час огляду ця вогнепальна зброя була виявлена і вилучена у ОСОБА_1 працівниками міліції, яка відноситься до типу гладкоствольних дульно-зарядних (шомпольних) пістолетів.

13.04.2006р., ОСОБА_1 знаходячись АДРЕСА_1, під час сварки з ОСОБА_3, який був у стані сильного алкогольного сп'яніння і нецензурно лаявся на адресу дочки ОСОБА_1, погрожуючи зґвалтувати її, та завдав удари руками і ногами в різні частини тіла ОСОБА_1, останній з метою захисту забіг в будинок, взяв соморобний пістолет і на відстані 5-6 м вистрелив у ОСОБА_3.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки його дії за ст. 119 КК України кваліфіковано неправильно. Вважає, що він вчинив умисне вбивство, в чому ОСОБА_1 було обвинувачено органами досудового слідства. Судом не враховано, що постріл ОСОБА_1 здійснив з близької відстані - 5 м, при цьому будь-якої загрози його життю і здоровўю з боку потерпілого не було. Посилається на те, що ОСОБА_1 до цього часу відмовляється добровільно відшкодувати моральну і матеріальну шкоду.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно із вироку, суд встановив, що ОСОБА_1 під час сварки з ОСОБА_3, який був у стані сильного алкогольного сп'яніння, нецензурно лаявся і побив ОСОБА_1, останній з метою захисту забіг в будинок, взяв соморобний пістолет і на відстані 5-6 м вистрелив у ОСОБА_3.

Ці дії ОСОБА_1 суд кваліфікував за ст. 119 КК України, як вбивство через необережність.

Однак, з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони суперечать встановленим обставинам справи і не мотивовані.

Вирішуючи питання про наявність необережної вини вчинення вбивства, суд повинен враховувати не лише наявність чи відсутність знаряддя вчинення злочину, але й встановити такі її види як злочинна недбалість або злочинна самовпевненість, що дає можливість правильно відмежувати умисне вбивство від випадкового спричинення смерті.

Суд кваліфікуючи дії засудженого за ст. 119 КК України не навів жодних обставин, які б підтверджували в діях ОСОБА_1 наявність ознак злочинної недбалості чи самовпевненості, тобто, нічим не підтверджено те, що він не передбачав ненастання тяжких наслідків від своїх дій. Крім того, суд не вказав за якою частиною ст. 119 КК України засуджено ОСОБА_1

Як видно із висновку судово-медичної експертизи № 106 від ІНФОРМАЦІЯ_2, потерпілий ОСОБА_3 помер від гострої крововтрати внаслідок вогнепального проникаючого сліпого поранення правої половини грудей (а.с.81).

Проте, суд при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, взагалі не вказав від чого наступила смерть потерпілого чи пов'язана вона з діями засудженого.

Судом не дано оцінки тому факту, що ОСОБА_1 вистрелив потерпілому в життєво-важливу частину тіла - в груди, і з відстані 5-6 м.

Не звернув суд уваги на показання свідка ОСОБА_4 на досудовому слідстві, із яких вбачається, що перед пострілом ОСОБА_1 сказав потерпілому щоб він пішов, а то він його вб'є (а.с.62).

Наведені обставини, не давали підстав суду вважати, що ОСОБА_1 вчинив вбивство через необережність. До того ж, як видно із вироку, суд встановив, що ОСОБА_1 провів постріл у потерпілого з метою захисту. Тобто суд допустився суперечностей у висновках і кваліфікації.

Апеляційний суд перевіряючи справу не виправив помилки суду І інстанції і залишив вирок без зміни.

Оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і судом неправильно застосовано кримінальний закон, вирок і ухвала апеляційного суду відповідно до вимог ст.ст. 367, 369, 371 КПК України підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд. Враховуючи те, що засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст. 263 КК України тісно пов'язане з обвинуваченням яке оспорюється у поданні, то вирок і ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню в повному обсязі.

При новому розгляді суду слід ретельно дослідити усі докази у справі, дати діям ОСОБА_1 належну юридичну оцінку і прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі.