Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Верещак В.М.,

суддів

Жука В.Г. і Гошовської Т.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дебальцівського районного суду Донецької області від 4 січня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 365 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права займати посади пов'язані з адміністративно-розпорядчими функціями.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік та на підставі ст. 76 КК України (2341-14) на нього поклено певні обов'язки.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16 березня 2007 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, працюючи на підставі наказу начальника лікувально-санітарної служби Донецької залізниці на посаді головного лікаря санітарно-епідеміологічної станції Дебальцівського відділення Донецької залізниці, виконуючи свою діяльність відповідно до Положення про головного державного санітарного лікаря Дебальцівського лінійного відділку від 4.01.2000 року затвердженого головним державним санітарним лікарем Донецької залізниці, будучи посадовою особою, порушив свої посадові обов'язки.

В період з 1.01.2004 по 31.08.2004 року ОСОБА_1 умисно не виконував Постанову Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003 року (1351-2003-п) "Про затвердження тарифів на роботи та послуги, які виконуються та надаються установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" по договорам та додатковим угодам до них про проведення силами та засобами відділу профілактичної дезинфекції Дебальцівської лінійної СЕС робіт по дезинфекції, дезинсекції, дератизації, укладеними між Дебальцівською лінійною СЕС та підприємствами залізничного транспорту Донецької залізниці, зменшив суми в якості тарифів, які підлягали сплаті за проведення робіт по дезинфекції, дезинсекції, дератизації, у зв'язку із чим Дебальцівська лінійна СЕС недоотримала кошти на загальну суму 87764,21 грн..

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінальної справи за відсутністю складу злочину. Зазначає, що злочин не вчиняв. Вказує, що Дебальцівська лінійна СЕС є самостійним суб'єктом господарської діяльності і не є органом державної влади і органом місцевого самоуправління, а за таких обставин шкода державним інтересам від його діяльності не заподіяна. На його думку, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненому злочині грунтуються на зібраних та ретельно перевірених в судовому засіданні доказах. Доводи ж у касаційній скарзі засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи безпідставні.

Так, із показань самого засудженого ОСОБА_1 убачається, що він, працюючи на посаді головного державного санітарного лікаря Дебальцівської лінійної СЕС Донецької залізниці дав розпорядження головному бухгалтеру Змієвій та в.о. завідуючої ОПД Кирпич про розробку калькуляції та розрахунки про надання послуг по проведенню дезинфекції, дезинсекції, дератизації за старими тарифами, які були нижче від встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003 року (1351-2003-п) "Про затвердження тарифів на роботи та послуги, які виконуються та надаються установами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби".

Свідки Змієва та Кирпич підтвердили показання ОСОБА_1 щодо укладання договорів з 11 залізничними підприємствами на проведення дезинфекції, дезинсекції, дератизації за старими тарифами.

Посилання засудженого на те, що Дебальцівська СЕС є самостійним суб'єктом господарської діяльності безпідставні.

Згідно наказу № 182 від 4.12.1984 року начальника лікувально-саніиарної служби Донецької залізниці ОСОБА_1 був призначений на посаду головного лікаря санітарно-епідеміологічної станції Дебальцівського відділення Донецької залізниці.

З посадової інструкції головного лікаря СЕС Дебальцівського відділення Донецької залізниці видно, що головний лікар виконує керівництво санепідемстанцією Дебальцівського відділення і призначається на дану посаду гоолвним державним санітарним лікарем Донецької залізниці (т. 4 а.с. 55-57).

Згідно Статуту Дебальцівської СЕС на Донецькій залізниці, лінійна санітарно-епідеміологічна станція на залізниці є установа державної санітарно-епідеміологічної служби на залізничному транспорті, що входить до системи державної санітарно-епідеміологічної служби системи Міністерства охорони здоров'я України (т. 4 а.с. 36-42).

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 365 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Призначене покарання відповідає вимогам кримінального закону і є справедливим.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) осіб не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.