розглянула в судовому засіданні 17 квітня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2 на вирок Лубенського міського суду Полтавської області від 1 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2007 року.

Вироком Лубенського міського суду Полтавської області від 1 червня 2007 року

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця м. Лубни Полтавської області, раніше неодноразово судимого, у тому числі

9.07.2004 року за ч. 1 ст. 185 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, звільненого 13.07.2006 року умовно-достроково на 6 місяців 3 дні,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 9.07.2004 року і остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.

Постановлено задовольнити цивільний позов та вирішено долю речових доказів відповідно до вимог КПК (1001-05) .

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винуватим і засуджено за те, що він 1 січня 2007 року, приблизно о 16год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов до АДРЕСА_1, де мешкає ОСОБА_3, вважаючи, що там перебуває його співмешканка ОСОБА_4 став стукати в двері. Після того, як йому їх не відчинили, він вибив вхідні двері та зайшов до квартири. Побачивши там ОСОБА_4 і ОСОБА_3., який лежав на дивані, засуджений на грунті ревнощів завдав останньому ряд ударів кулаками по обличчю, стягнув потерпілого на підлогу та наніс удари ногами по різним частинам тулуба ОСОБА_3., спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент їх заподіяння.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 31 серпня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, посилаючись при цьому на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, в зв'язку з чим його дії неправильно кваліфіковано. Так як він заподіяв тілесні ушкодження потерпілому в стані душевного хвилювання, просить перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 121 на ст. 123 КК України (2341-14) та пом'якшити покарання.

захисник ОСОБА_2 просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись при цьому на неповноту та однобічність судового слідства, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує на неправильне застосування кримінального закону, внаслідок чого дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковано. Крім того посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарг необхідно відмовити.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції всебічно та повно дослідив зібрані по справі докази, у тому числі і ті, на які містяться посилання у касаційних скаргах, та дав їм належну оцінку в їх сукупності, і дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) .

Твердження засудженого та захисника про те, що суд неповно з'ясував усі обставини справи та не дав належної оцінки всім доказам по справі, необгрунтовані і не відповідають матеріалам справи, оскільки всі обставини справи досліджені повно і вирок у частині доведеності вини засудженого ОСОБА_1 належно мотивований.

Судом перевірялись доводи ОСОБА_1 про те, що він заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження у стані сильного душевного хвилювання.

За висновками судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 виявляє психопатичні риси характеру, які не позбавляли його можливості усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними на час, що відноситься до скоєння злочину. У момент скоєння злочину ОСОБА_1 не знаходився у стані фізіологічного афекту.

Оцінивши висновки експертизи у сукупності з іншими доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 123 КК України (2341-14) .

Доводи наведені у касаційній скарзі, аналогічні за змістом доводам апеляцій, які було ретельно перевірено апеляційним судом і в ухвалі наведено докладні та мотивовані підстави, через які апеляції визнано необгрунтованими. Рішення апеляційного суду відповідає матеріалам справи.

Згідно зі встановленими фактичними обставинами матеріальний закон застосовано правильно та дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України (2341-14) кваліфіковано вірно.

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, які б вплинули на законність і обгрунтованість судових рішень, у справі не допущено.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Разом з тим, при перевірці справи колегія суддів встановила, що в документах досудового слідства ОСОБА_1. затримано 23 лютого 2007 року, а у вироку зазначено, що строк покарання рахувати з 26 лютого 2007 року, що викликає сумніви про початок відбуття строку покарання при виконанні вироку.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне запропонувати районному суду усунути вказані протиріччя.

З урахуванням наведеного колегія судів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 відмовити.

Запропонувати Лубенському міському суді Полтавської області в порядку статей 409, 411 КПК України (1001-05) вирішити питання щодо усунення протиріччя у відрахуванні строку відбування покарання ОСОБА_1.