розглянула в судовому засіданні у м. Києві 17 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 грудня 2006 року

IНФОРМАЦIЯ_1, громадянина України, раніше судимого 5 червня 2002 року за ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 289 КК України (2341-14) на два роки шість місяців позбавлення волі,

засуджено за ч. 3 ст. 152 КК України (2341-14) на сім років позбавлення волі.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено та касаційного подання не внесено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_3 1 366,76 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, 5 000 гривень - моральної шкоди та 2 000 гривень на відшкодування витрат за надання юридичної допомоги.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 19 червня 2007 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони, за обставин, викладених у вироку, 17 жовтня 2004 року в період з 22-ї до 23-ї години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, згвалтували потерпілу ОСОБА_3

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зазначає, що його засуджено за злочин, який він не вчиняв, крім того, посилається на допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу - закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який просив касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та, в порядку ст. 395 КПК України (1001-05) , щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу - направити на новий апеляційний розгляд; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обгрунтованості вироку, ухвали, постанови, що перевіряються в апеляційному порядку, і повинна відповідати тим же вимогам, що і рішення суду першої інстанції, тобто бути законною і обгрунтованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України (1001-05) . У ній мають бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення, усі доводи, що містяться в апеляції, мають бути проаналізовані і жоден із них не повинен залишатися без відповіді.

Однак, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційному порядку не дотримався усіх вимог і положень закону.

Так, у своїй апеляції на вирок місцевого суду засуджений ОСОБА_1 вказував, що на його статевому члені не було виявлено будь-яких слідів, які б свідчили про вчинення статевого акту, про що зазначено у висновку експерта, проте суд не дав оцінки цьому доказу.

В апеляції ОСОБА_1 зазначав і про те, що до нього застосовувалися недозволені методи досудового слідства, що виявлені у нього тілесні ушкодження, які відображені у висновку експерта № 277 від 28 жовтня 2004 року, походять не від дій потерпілої, а - від неправомірних дій працівників міліції, що підтверджується, на його думку, показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_4.

В апеляції ОСОБА_1 йшлося й про однобічність та неповноту досудового слідства, зокрема, про те, що не був оглянутий одяг обвинувачених на предмет виявлення на ньому слідів злочину, а між потерпілою та обвинуваченими, з метою усунення суперечностей в їх показаннях, не було проведено очних ставок.

Крім того, ОСОБА_1 посилався на суттєві суперечності у показаннях потерпілої та свідка ОСОБА_5 під час досудового слідства та показаннях цих осіб у судовому засіданні. Засуджений зазначав у чому, на його думку, полягають ці суперечності.

Вказував ОСОБА_1 і на порушення його права на захист та зазначав, у чому, на його думку, полягає це порушення.

Проте, як убачається зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції, ці доводи апеляції належним чином не проаналізовані і відповіді на них не дано, що є порушенням вимог ст. 377 КПК України (1001-05) .

Отже, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та в порядку ст. 395 КПК України (1001-05) щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -ухвалила:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 19 червня 2007 року щодо ОСОБА_1 та в порядку ст. 395 КПК України (1001-05) щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.