розглянула у судовому засіданні у м. Києві 17 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Сумської області на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16 жовтня 2007 року.

Вироком місцевого суду

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця та жителя смт. Дубов'язівка

Конотопського району Сумської області,

раніше судимого:

- 13 квітня 2002 року Конотопським міськрайонним судом за ч.2 ст.206, ч.2 ст.141 КК України 1960 (2001-05) р. на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік 6 місяців;

- 9 липня 2002 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч.2 ст.289, ч.2 ст.185 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі. Постановою Шосткінського районного суду Сумської області від 27 серпня 2004 року умовно-достроково звільнений на 6 місяців 29 днів,

- за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України (2341-14) до позбавлення волі на три роки шість місяців;

- за ст.395 КК України (2341-14) на 3 місяці арешту.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 за сукупністю злочинів

призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців.

Відповідно до ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки.

На підставі ст.76 КК України (2341-14) на ОСОБА_1 покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та з'являтися для реєстрації.

В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Як визнав суд, 28 серпня 2005 року, приблизно о 17 годині, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою із ОСОБА_2, засудженим за цей злочин вироком Конотопського міськрайонного суду від 9 листопада 2005 року, через вікно проникли у приміщення майстерні Дубов'язівського цукрового комбінату у смт. Дубов'язівка Конотопського району Сумської області. З метою крадіжки, разом із ОСОБА_2, викинули через вікно запчастини, що належали ВАТ "Дубов'язівський цукрокомбінат", загальною вартістю 1 000 грн.

Після цього, засуджені перевезли частину запчастин на вул. Гребенькову у смт. Дубов'язівка де заховали у бур'яні, а решту викинутих запчастин намагалися викрасти під час повторної появи на місці злочину, однак злочинний намір не довели до кінця, оскільки були викриті охоронцями цукрового комбінату.

Крім того, постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 липня 2005 року ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд строком на один рік. Проте, ОСОБА_1 не виконував правила, встановлені вказаною постановою та з метою ухилення від адміністративного нагляду у серпні 2005 року самовільно залишив місце проживання і виїхав у Київську область.

У касаційному поданні прокурор просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, через неправильну кваліфікацію дій засудженого та призначення йому м'якої міри покарання.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора підтримавшого подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Свій висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні замаху на крадіжку чужого майна суд обгрунтував показаннями винного, який повністю визнав себе винним, а справу розглянув відповідно до вимог ст. 299 КПК України (1001-05) .

Згідно до встановлених фактичних обставин, суд кваліфікував дії винних як закінчений замах на таємне заволодіння чужим майном, оскільки винні - ОСОБА_1, і раніше засуджений за цей злочин ОСОБА_2, не змогли довести свій злочинний намір до кінця з незалежних від їх волі обставин.

Доводи прокурора про те, що злочинні дії, які виразилися у заволодінні брухтом на суму 350 грн. слід кваліфікувати окремо, як за закінчений злочин, тобто за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) є помилковими і не можуть бути задоволені.

Суд дійшов висновку, що умисел ОСОБА_1 був спрямований на заволодіння чужим майном на загальну суму 1000 грн. і це визнавав сам засуджений.

Безспірним фактом є те, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 змогли першим заходом перевезти тільки частину викраденого. Про те, що винні мали намір і намагалися довести крадіжку до кінця свідчить їх подальші дії, тобто повернення до місця знаходження решти майна, що перебувало біля сховища.

Дії винного охоплювалися єдиним умислом на заволодіння усім викраденим майном, з єдиного джерела, єдиним способом і протягом не тривалого часу, тобто є продовжуваним злочином.

Органи досудового слідства і суд дійшли обгрунтованого висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у сховище.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то колегія суддів погоджується із прокурором про невідповідність призначеного винному покарання тяжкості злочину та даним про особу винуватого.

Звільняючи ОСОБА_1 від покарання з випробування, суд недостатньо повно урахував обставини справи, а також те, що ОСОБА_3 раніше був судимий за корисливі злочини і знову вчинив корисливий злочин, який є тяжким.

Крім того, суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 перебував під адміністративним наглядом умисно його порушив, залишивши місце постійного проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що рішення суду в частині призначення покарання ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.

При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене і прийняття законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі судді.