розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 грудня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 27 лютого 2007 року.

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянин України, такий, що судимості не мав,

засуджений за ч. 2 ст. 191 КК України (2341-14) на один рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій представника влади, виборні посади, посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських обов'язків та посади, пов'язані з обслуговуванням матеріальних цінностей строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням упродовж однорічного іспитового строку і покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Каширівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області 1724 грн. 16 коп. заподіяної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 27 лютого 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, зменшено обсяг обвинувачення в розтраті чужого майна до 335 грн. 89 коп. і визнано його засудженим за ч. 2 ст. 191 КК України (2341-14) із заподіянням майнової шкоди на загальну суму 655 грн. 89 коп. до покарання, призначеного судом першої інстанції. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Каширівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області 655 грн. 89 коп. заподіяної шкоди.

У решті вирок залишено без зміни.

З урахуванням змін, внесених апеляційним судом у вирок, ОСОБА_1 засуджено за те, що він, будучи службовою особою та обіймаючи посаду сільського голови Каширівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, протягом 2005 року шляхом зловживання своїм службовим становищем використовував в особистих цілях та в інтересах третіх осіб автомобіль ЗАЗ 1103-07, що належав Каширівській сільській раді, для поїздок, не пов'язаних із службовою діяльністю. При цьому ОСОБА_1. використовував бензин, придбаний за рахунок коштів загального фонду Каширівської сільської ради, та безпідставно його списував, чим завдав майнову шкоду на суму 355 грн. 89 коп.

Крім того, ОСОБА_1., будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, в 2004 році шляхом зловживання службовим становищем привласнив калорифер масляний вартістю 300 грн., який знаходився на балансі Каширівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить судові рішення скасувати, а справу закрити на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (1001-05) за відсутністю в його діях складу злочину. Вказує на те, що привласнення та розтрати чужого майна не вчиняв, висновки суду про його вину грунтуються на суперечливих доказах. Зазначає, що його не повідомили про день апеляційного розгляду справи.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність і обгрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України (1001-05) в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, з яких її визнано необгрунтованою.

У апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1. просив вирок скасувати і справу направити на новий судовий розгляд. Вказував, що висновок про доведеність його вини у привласненні та розтраті чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем суд обгрунтував доказами, одержаними з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Крім того, апелянт зазначав, що в зв'язку із специфікою його роботи на посаді сільського голови робочий день був ненормованим і покладені на нього функціональні обов'язки обумовлювали використання службового автомобіля як в службових цілях, так і в інтересах громади села Каширівка. Вказував, що масляний калорифер, якого за висновком суду ним привласнено, знаходився на момент проведення інвентаризації в приміщенні Каширівської сільради.

Апеляційний суд задовольнив апеляцію ОСОБА_1 частково, але в ухвалі зазначені в ній доводи належно не перевірив, не звернув уваги на те, що ОСОБА_1. за неправомірне використання державного майна, за наявності для того підстав, міг нести не кримінальну, а адміністративну відповідальність за ст. 184-1 КУпАП (80731-10) , а також не навів докладних мотивів прийнятого рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу апеляційного суду в зв'язку з порушенням вимог ст. 377 КПК України (1001-05) необхідно скасувати, а справу щодо ОСОБА_1 направити на новий апеляційний розгляд.

З метою прийняття законного і обгрунтованого рішення при новому апеляційному розгляді мають бути перевірені всі доводи апеляції засудженого ОСОБА_1, а також доводи, які викладені в його касаційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддівухвалила:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області від 27 лютого 2007 року щодо Назаренка Анатолія Iвановича скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суду.