розглянула у судовому засіданні у м. Києві 15 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 21 березня 2005 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 11 грудня 2006 року.

Вказаним вироком засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянина України, не судимого в силу ст. 89 КК України (2341-14) ,

за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 12 років.

На підставі ст. 96 КК України (2341-14) постановлено застосувати до ОСОБА_1 у місцях позбавлення волі примусове лікування від алкоголізму.

Ухвалою апеляційного суду вирок змінено. Постановлено перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) на ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) та призначити йому покарання за даною статтею у виді позбавлення волі строком на 7 років. Постановлено також виключити із вироку застосування до ОСОБА_1 примусового лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі.

З урахуванням змін, внесених у вирок судом апеляційної інстанції,ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він 7 травня 2004 року близько 22 год. за місцем свого проживання, у квартирі № 20 будинку № 3 по вул. Чайковського у м. Полтаві, після спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_2, під час сварки з останнім, яка переросла у бійку, на грунті особистих неприязних стосунків, шляхом нанесення йому ніжкою від табуретки ударів у голову, спричинив умисно тяжке тілесне ушкодження, в результаті якого настала смерть потерпілого.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засудженийОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на однобічність і неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і порушення вимог кримінально-процесуального закону.ОСОБА_1 вважає, що його дії підлягають кваліфікації як перевищення меж необхідної оборони, вказує, що під час досудового слідства до нього застосовувались недозволені методи слідства, порушувалось його право на захист і він був позбавлений останнього слова.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для її задоволення немає.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у нанесенні ОСОБА_2умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило його смерть, відповідають фактичним обставинам справи, обгрунтовані сукупністю розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку доказів.

Пилипець I.С. визнав, що розпивав з ОСОБА_2 спиртні напої, а коли відмовив потерпілому переночувати, між ними почалася бійка, у ході якої він наніс ОСОБА_2 ніжкою від табуретки кілька ударів у голову (т. 1, а.с.205, т. 2, а.с. 65-66).

Такі ж показанняОСОБА_1 давав під час досудового слідства (т. 1, а.с. 47, 85).

Винність ОСОБА_1 також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3, яка пояснила, щоОСОБА_1 зловживав спиртними напоями, вів розгульний спосіб життя, за місцем його проживання часто виникали сварки та бійки, а 7 травня 2004 року з його квартири було чути крики, у тому числі і його (т. 1, а.с. 72-73).

Винність ОСОБА_1 у нанесенні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_2 підтверджується висновком судово-медичної експертизи від 9 червня 2004 року, відповідно до якого потерпілому були спричинені ушкодження в області голови, які як небезпечні у момент їх заподіяння є тяжкими тілесними ушкодженнями, а його смерть настала внаслідок черепно-мозкової травми з крововиливами під м'яку оболонку до кори головного мозку (т. 1, а.с. 86-90).

Посилання скаржника на те, що він діяв, перевищуючи межі необхідної оборони, спростовуються наведеними доказами, а також тим, що згідно зі ст. 36 КК України (2341-14) необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Однак, згідно з матеріалами справиОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_2 ушкодження у ході обопільної бійки, яка виникла на грунті особистих неприязних стосунків. Дані обставини спростовують показання ОСОБА_1, що він нібито захищався від нападу ОСОБА_2., оскільки з боку потерпілого не було суспільно-небезпечного посягання на життя та здоров'я ОСОБА_1, яке б давало йому підстави для спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що потягли смерть ОСОБА_2.

Колегія суддів також критично відноситься до доводів скаржника про те, що у ході досудового слідства до нього застосовувались недозволені методи слідства. Як убачається з матеріалів справи, у ході досудового слідства та при огляді ОСОБА_1 судово-медичним експертом він не пред'являв будь-яких скарг про застосування до нього вказаних методів. Про добровільність дачі ОСОБА_1 свідчень по справі показували і допитані судом апеляційної інстанції свідки ОСОБА_4та ОСОБА_5(т.2, а.с. 101, 137-138).

Матеріалами справи не підтверджуються доводи скарги ОСОБА_1 про порушення його права на захист. Відповідно до ст. 45 КПК України (1001-05) участь захисника при провадженні досудового слідства є обов'язковою, зокрема, у тому випадку, коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення. За такою статтею КК України (2341-14) обвинувачення ОСОБА_1 не пред'являлось, і на початку досудового слідства він відмовився від захисника (т.1, а.с. 45). 14 липня 2004 рокуОСОБА_1 заявив, що йому потрібні послуги захисника, у якості якого був призначений адвокат ОСОБА_6. (т.1, а.с.169). Останній брав участь і при розгляді справи судом першої інстанції. При розгляді справи судом апеляційної інстанції брав участь захисник-адвокат ОСОБА_2

Що стосується доводів скарги про те, що ОСОБА_1 не надали останнього слова, то згідно з матеріалами справи з цього приводу порушень кримінально-процесуального закону не убачається. ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 319 ПК України було надане останнє слово (т.1, а.с. 271-272; т.2, а.с. 153)

Аналіз приведених даних, взятих у їх сукупності, дав підстави суду дійти правильного висновку щодо винності ОСОБА_1 у нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_2, що спричинило смерть потерпілого.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційним судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення.