розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2007 року, яким

IНФОРМАЦIЯ_1народження, громадянку України, в силу ст. 89 КК України (2341-14) не судиму,

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Вироком суду, ОСОБА_1 визнано винною у тому, що 17 липня 2006 року, приблизно о 13 год., знаходячись в квартирі ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, вона із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, викрала належний останньому відеопрогравач "SONY" з навушники до нього загальною вартістю 310 грн.

Крім того 29 жовтня 2006 року, приблизно о 19 год., ОСОБА_1, розбивши скло вхідних дверей, проникла в приміщення будинку ОСОБА_3 в с. Крутогорб Гайсинського району, де із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, відкрито викрала гроші останньої в сумі 13 грн. 50 коп.

У касаційному поданні порушено питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та її особі внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186 КК України (2341-14) . Висновки суду в цій частині грунтуються на зібраних у справі та досліджених у судовому засідання доказах і у касаційному поданні прокурором не оспорюються.

Що ж стосується доводів прокурора про те, що засудженій ОСОБА_1 призначено м'яке покарання, без урахування тяжкості злочину, то колегія суддів вважає їх непереконливими.

Як видно із матеріалів справи, покарання засудженій ОСОБА_1 судом призначено в межах санкції закону, за яким її визнано винною. Звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) , суд першої інстанції повною мірою врахував як обставини, що пом'якшують, так і такі, що обтяжують покарання, зокрема те, що злочин нею вчинено у неповнолітньому віці, у його вчиненені вона щиро кається, раніше в силу ст. 89 КК України (2341-14) не судима.

Крім того, з протоколу судового засідання вбачається, що прокурор, який брав участь у справі, у судових дебатах також пропонував суду звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) (а.с. 111 зв.).

Тому незважаючи на негативну характеристику ОСОБА_1, але враховуючи фактичні обставини вчинених нею злочинів, повернення викраденого майна в натурі, особу засудженої та її неповнолітній вік на час вчинення цих злочинів, суд дійшов обгрунтованого висновку про можливість її виправлення без ізоляції від суспільства.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що за таких обставин рішення суду першої інстанції щодо звільнення засудженої від призначеного покарання з випробуванням є законним і обгрунтованим, бо в даному конкретному випадку відповідає вимогам ст. 75 КК України (2341-14) .

Оскільки порушень вимог кримінального закону, які б тягнули безумовне скасування вироку щодо засудженої ОСОБА_1 судом першої інстанції не допущено, то касаційне подання задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

у задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Вінницької області відмовити.