розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 15 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою захисника ОСОБА_2. на вирок Яготинського районного суду Київської області від 2 липня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2007 року щодо засудженого ОСОБА_1.,

в с т а н о в и л а :

вироком суду

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця та жителя с.Панфили Яготинського району Київської області, несудимого, -

засуджено за ч.2 ст.121 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2007 року зазначений вирок змінено із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) та пом'якшенням покарання до 6 років позбавлення волі.

ОСОБА_1. засуджено за те, що він IНФОРМАЦIЯ_2 року на автобусній зупинці с.Панфили Яготинського району Київської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, руками та ногами завдав ударів по голові та тілу ОСОБА_3.. Приблизно через годину у квартирі АДРЕСА_1того ж села він шляхом нанесення ударів кулаками в обличчя та ногою в область печінки ОСОБА_3. заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких той помер.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи висновків суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_1. та кваліфікації його дій, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали за м'якістю призначеного покарання з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2., не оспорюючи висновки суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_1. та правильності кваліфікації його дій, просить пом'якшити призначене йому покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання і касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційна скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності винності ОСОБА_1. у вчиненні злочину та кваліфікації його дій за ч.2 ст.121 КК України (2341-14) грунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, зокрема повному визнанні вини самим засудженим, показаннях потерпілої ОСОБА_3., свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7 та ОСОБА_8., даними протоколу відтворення обстановки та обставин події та висновками судово-медичної експертизи, згідно з якою виявлені у ОСОБА_3. тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, характерні для дії тупих предметів і могли виникнути від 4-х ударів як кулаками, так і ногою сторонньої людини в область грудної клітки зліва та одного удару в область крила лівої здухвинної кістки такі висновки є правильними та ніким не оскаржуються.

Що стосується покарання, то воно призначено засудженому ОСОБА_1. з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та даних про його особу, з яких вбачається, що він у вчиненому розкаявся, позитивно характеризується, має на утриманні матір похилого віку, а також частково відшкодував завдану шкоду.

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновку суду, не встановлено.

З наведеного вбачається, що передбачені законом підстави для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України (1001-05) , відсутні.

Керуючись ст.394 КПК України (1001-05) , колегія суддів,-

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційної скарги захисника ОСОБА_2. щодо засудженого ОСОБА_1.- відмовити.