розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 15 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Волинської області від 22 липня 2007 року щодо нього,

встановила:

вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 листопада 2007 року

IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця та жителя м. Ківерці Волинської області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь:

- законного представника потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної й моральної шкоди відповідно 2482 грн. і 20000 грн. та за надання юридичної допомоги - 1000 грн.;

- потерпілого ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди у сумі 3 927 грн. та моральної шкоди 10 000 грн.;

- обласного дитячого територіального медичного об'єднання 1 009 грн. 91 коп.;

- в доход держави за проведення експертиз - 364 грн.82 коп.

Зазначеним вироком ОСОБА_1 визнаний винуватим і засуджений за те, що він 29 липня 2007 року близько 14 години, в порушення вимог п. п. 2.9 (а), 31.4.1 (в), 12.1, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України, будучи у стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем ВАЗ-2101, гальмівна система якого перебувала у технічно несправному стані. Перевищивши максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті, на проїжджій частині вулиці 17-го Вересня у м. Ківерці Волинської області виїхав на зустрічну смугу руху, не справився із керуванням автомобіля і допустив занос транспортного засобу на праве узбіччя, де вчинив наїзд на пішоходів ОСОБА_5 і його малолітнього сина ОСОБА_5. Внаслідок цього ОСОБА_5 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_4 - тяжкі тілесні ушкодження.

За апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_5, законного представника потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_2 вирок місцевого суду в частині призначення засудженому покарання скасовано Апеляційним судом Волинської області, яким постановлено свій вирок від 22 січня 2008 року. Цим вироком ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. У решті вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що апеляційний суд не в повній мірі врахував сукупність всіх обставин, які пом'якшують покарання, і прийшов до помилкового рішення про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного йому покарання. Вважає, що суд безпідставно не залучив як цивільного відповідача - страхову компанію "Дженералі Гарант", з якою він уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що вплинуло на повноту відшкодування матеріальної шкоди потерпілим, а відтак і на їх думку щодо м'якості призначеного йому покарання судом першої інстанції. Просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника ОСОБА_3, який підтримав касаційну скаргу засудженого, думку представника малолітнього потерпілого ОСОБА_4- ОСОБА_2, прокурора Микитенка О.П. про відсутність підстав для її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, відповідають фактичним обставинам справи, засудженим не оспорюються і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом досліджено всебічно, повно й об'єктивно.

Його дії за ч.2 ст. 286 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України (2341-14) , врахувавши характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, апеляційний суд взяв до уваги, що засуджений вчинив злочин щодо двох потерпілих, одним з яких є малолітній, якому заподіяно тяжке тілесне ушкодження. До обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, суд правильно відніс вчинення ним злочину у стані алкогольного сп'яніння, в якому той знаходився під час керування транспортним засобом, що є грубим порушенням Правил дорожнього руху України.

Також апеляційним судом ураховано ті дані й обставини, на які є посилання в касаційній скарзі, зокрема, щире каяття засудженого, позитивну характеристику, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності та частково відшкодував матеріальні збитки.

Урахувавши наведені вище обставини в їх сукупності, суд обгрунтовано призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) близьке до мінімальної межі цього закону покарання.

Таке рішення суду відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) , оскільки призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав вважати його несправедливим через суворість немає. Не залучення до справи як цивільного відповідача страхову компанію "Дженералі Гарант" не вплинуло на обгрунтованість призначеного засудженому за видом та розміром покарання. Тому доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 призначено покарання без дотримання вимог закону, є безпідставними.

Цивільний позов вирішено відповідно до вимог цивільного і кримінально-процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги засудженого і скасування вироку апеляційного суду щодо нього.