розглянула в судовому засіданні 10 квітня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 26 жовтня 2007 року, яким засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1,

немаючого судимості в порядку

ст. 89 КК України (2341-14) ,

за п. п. 4, 7 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на чотирнадцять років позбавлення волі.

Суд визнав, що ОСОБА_1 7 квітня 2007 року, о 2-й годині ночі, перебуваючи в нетверезому стані, з хуліганських мотивів, проявляючи неповагу до суспільства, ігноруючи існуючі правила поведінки, заважаючи нормальному відпочинку громадян, відкрив палкою вікно кв. АДРЕСА_1, вломився до приміщення, де з п'яної зухвалості та з особливою жорстокістю вбив ОСОБА_3, 1923 року народження. Виявивши в квартирі господарку, яка почала кричати про допомогу, ОСОБА_1 накинувся на неї і наніс кулаками удари, куди бачив. Усвідомлюючи, що потерпіла зазнає при цьому особливих страждань і болю, він стягнув її з ліжка, заткнув рот кляпом, зв'язав руки і продовжив бити пристарілу ліктем у груди не менше ніж півгодини, спричиняючи їй особливі страждання, мучення та біль. Потерпілій було спричинено за життя не менше 30 ударів, у тому числі переломи 2 - 10 правих і 3 - 11 лівих ребер, двобоковий гемотаракс. Смерть настала від плевропульмонального шоку, обумовленого тупою травмою грудей з множинними двосторонніми переломами ребер.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 і його захисник - адвокат ОСОБА_2 просять вирок змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з п. п. 4, 7 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) . Твердять, що суд не мав підстав визнавати засудженого винуватим у вбивстві потерпілої.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про відмову в задоволенні касаційних скарг і залишення вироку без зміни, колегія суддів, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, вважає, що немає підстав для задоволення касаційних скарг.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і його висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 в убивстві потерпілої з хуліганських мотивів та з особливою жорстокістю відповідають доказам у справі.

Твердження в касаційних скаргах про те, що ОСОБА_1 умисно заподіяв потерпілій лише тяжкі тілесні ушкодження і не мав умислу позбавляти її життя, безпідставні.

Як видно з протоколу судового засідання і вироку, суд ретельно перевіряв ці заяви ОСОБА_1, допитував свідків ОСОБА_4, ОСОБА_1, які знали потерпілу, досліджував дані, що містяться у протоколі огляду місця події, показання засудженого, які він давав під час проведення з ним відтворення обстановки й обставин події, висновки судово-медичних експертиз, однак зазначені доводи засудженого підтвердження не знайшли.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 допитувався неодноразово. Він незмінно твердив, що повертаючись з дискотеки п'яним по дорозі дійсно вломився до квартири потерпілої через вікно. У квартирі натрапив на господарку, яка почала кричати, звати на допомогу. Він схопив її і почав бити. Удари наносив рукою, зв'язував потерпілу і знову бив. Господарка чинила йому опір, тому він зав'язав їй рот і наніс удари ліктем.

За висновками судово-медичних експертиз, смерть потерпілої ОСОБА_3 настала від плевропульмонального шоку, обумовленого тупою травмою грудної клітки з множинними 2-х сторонніми переломами ребер. На тілі потерпілої було виявлено, у тому числі переломи 2 - 10 ребер справа і 3 - 9 ребер зліва, які могли бути заподіяні руками, ногами.

Як зазначається у висновку додаткової судово-медичної експертизи, ОСОБА_3 могла відчувати особливий біль при нанесенні їй ударів. Заподіяння будь-якого з зазначених ушкоджень потерпілій, яка перебувала у безпомічному стані, супроводжувалось стражданням і муками протягом не менше 12 годин до настання смерті.

Аналіз усіх доказів у справі давав суду підстави дійти висновку, що вчинені діяння ОСОБА_1 за своїми ознаками охоплюються складом злочину, передбаченого п. п. 4, 7 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) . Суд, як видно з вироку, виходив із того, що ОСОБА_1, проявляючи п'яну зухвалість і нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття, наніс пристарій потерпілій протягом тривалого часу численні удари кулаками і ліктем у життєво важливі органи і вбив її. ОСОБА_1 усвідомлював, що здійснює посягання на життя потерпілої, він передбачав, що наслідком його діяння буде смерть господарки квартири, і бажав настання такого наслідку. Підстав для виключення з вироку ознаки особливої жорстокості колегією суддів не встановлено, оскільки ОСОБА_1, заподіюючи пристарілій потерпілій велику кількість тілесних ушкоджень, при цьому зв'язуючи потерпілу, усвідомлював, що завдає їй особливі фізичні страждання.

Призначаючи засудженому покарання, суд достатньою мірою врахував конкретні обставини справи, за яких він умисно вбив потерпілу похилого віку, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним особливо тяжкого злочину, дані про його особу, тому вважати, що воно є надмірно суворим, і підлягає пом'якшенню, підстав немає.