розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 вересня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 12 грудня 2006 року.

Зазначеним вироком

IНФОРМАЦIЯ_1,

немаючого судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком 10 років.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2794 грн. 15 коп. та 30000 грн. на відшкодування відповідно матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 12 грудня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, 3 вересня 2005 року близько 24-ї години у коридорі будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1, під час суперечки з дружиною - ОСОБА_4, з метою вбивства, наніс їй удари молотком у голову, вбивши потерпілу.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 просять змінити постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення, перекваліфікувавши його дії з ч. 1 ст. 115 на ст. 116 КК України (2341-14) та пом'якшити покарання. Засуджений просить, також, зменшити суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з нього на користь потерпілого.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Зокрема, показаннями засудженого ОСОБА_1 щодо фактичних обставин ним вчиненого, даними протоколу відтворення обстановки та обставин події з якого видно, що ОСОБА_1 на місці розповів про обставини вчиненого ним вбивства дружини та показав, яким чином та куди він наносив удари молотком потерпілій, даними висновку судово-медичної експертизи, згідно якої смерть ОСОБА_4 сталася внаслідок черепно-мозкової травми, тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток склепіння черепу виникли від дії тупого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею, яким є молоток, вилучений з місця події, даними протоколу огляду місця події, даними висновку судово-імунологічної експертизи, іншими доказами, яким суд дав належну оцінку.

Доводи засудженого та захисника у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_1 вчинив інкримінований йому злочин у стані сильного душевного хвилювання, є безпідставними.

Згідно висновку комплексної стаціонарної судово психолого-психіатричної експертизи, ОСОБА_1 під час інкримінованих йому дій не знаходився у стані фізіологічного афекту, чи в будь-якому іншому емоційному стані, що міг суттєво виплинути на поведінку ОСОБА_1 під час правопорушення. Також, у період інкримінованих дій ОСОБА_1 психічним захворюванням не страждав і не виявляв будь-яких тимчасових хворобливих розладів психічної діяльності, у тому числі і в стані паталогічного афекту не перебував та міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Крім того, знаряддя злочину - молоток, нанесення ним ударів у життєво важливий орган потерпілої - голову, а також конкретні обставини справи, свідчать про те, що кваліфікація дій ОСОБА_1, як умисне вбивство за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) , є правильною.

Покарання ОСОБА_1 призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України (2341-14) , з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, особи засудженого та усіх обставин справи і яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення ОСОБА_1 призначеного покарання, колегія суддів не вбачає.

Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

Цивільний позов потерпілого вирішено відповідно до вимог цивільного законодавства, виходячи з вимог розумності та справедливості. Підстав для скасування або зміни вироку у цій частині, колегія суддів, також, не вбачає.