розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 14 листопада 2006 року.

Зазначеним вироком

IНФОРМАЦIЯ_1,

немаючого судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком 8 років з позбавленням на 3 роки права керувати транспортними засобами

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної дитячої лікарні 13176 грн. 49 коп., на користь ОСОБА_2 3704 грн. 27 коп. та 43000 на відшкодування відповідно матеріальної та моральної шкоди, на користь ОСОБА_3 7000 грн. та 59000 грн. на відшкодування відповідно матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 14 листопада 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, постановлено виключити з мотивувальної частини вироку рішення суду про визнання обставинами, що обтяжують покарання - вчинення злочину щодо неповнолітніх та заподіяння злочином тяжких наслідків.

В решті вирок залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, 15 січня 2006 року близько 00 годин 30 хвилин в смт. Озерне Житомирського району ОСОБА_1, керуючи автомобілем Тойота Ленд Крузер НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 50-70 км/год. та проїжджаючи відрізок дороги напроти будинку №1, яка є житловою і пішохідною зоною, порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3(б), 11.1, 11.2, 11.3, 12.1, 12.3, 12.4, 12.5 Правил дорожнього руху України не впорався з керуванням та виїхав на смугу зустрічного руху і площадку для стоянки автомобілів та збирання сміття, де вчинив наїзд на неповнолітніх пішоходів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які шли у зустрічному напрямку відносно руху його автомобіля по краю проїзної частини дороги.

Внаслідок ДТП, ОСОБА_6 був смертельно травмований, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що досудове та судове слідство по справі проведено неповно та однобічно, з порушенням норм кримінально-процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Засуджений ОСОБА_1 також зазначає, що суд першої інстанції не розглянув його зауваження на протокол судового засідання та що його було позбавлено можливості ознайомитися з матеріалами кримінальної справи. Просить скасувати вирок та ухвалу Апеляційного суду, як незаконні й необгрунтовані, а кримінальну справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Зокрема, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які були очевидцями ДТП; даними протоколу огляду місця події та схемою до нього; даними висновків судово-медичних експертиз щодо ступеню тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень, внаслідок ДТП; даними висновку судово-технічної експертизи, згідно якої автомобіль Тойота Ленд Крузер НОМЕР_1 знаходився у технічно справному стані і будь-яких технічних несправностей, які б могли знаходитись в прямому причинному зв'язку з виникненням аварійної ситуації і ДТП, не виявлено; даними висновку судово-автотехнічної експертизи, згідно якої в даній дорожній обстановці водію автомобіля Тойота Ленд Крузер НОМЕР_1 ОСОБА_1 необхідно було діяти у відповідності з вимогами п.п. 2.3(б), 11.1, 11.2, 11.3, 12.1, 12.3, 12.4, 12.5 Правил дорожнього руху України, швидкість руху автомобіля Тойоти до моменту початку заносу була 50-70 км./год.

Таким чином, наведені, а також й інші зібрані по справі докази, яким суд дав належну оцінку, свідчать про обгрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину і цей висновок, у колегії суддів, сумніву не викликає.

Доводи засудженого у касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції не розглянув його зауваження на протокол судового засідання та що його було позбавлено можливості ознайомитися з матеріалами кримінальної справи, є безпідставними, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 була надана така можливість і його зауваження на протокол судового засідання були розглянуті.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

Покарання ОСОБА_1 призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України (2341-14) , з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особи засудженого і яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При перевірці матеріалів справи не знайдено будь-яких істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування або зміну постановлених по справі судових рішень.

Заявлені по справі цивільні позови, вирішені у відповідності до вимог цивільного законодавства. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни вироку у цій частині.