розглянула в судовому засіданні у м. Києві 10 квітня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 6 листопада 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 22 травня 2007 року щодо нього.

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця м. Херсона, відповідно до ст. 89 КК України (2341-14) такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілих на відшкодування матеріальної шкоди: ОСОБА_2 - 8718 гривень; ОСОБА_3 - 1063 гривні; ОСОБА_4 - 710 гривень.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 22 травня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 9 жовтня 2005 року о 13 годині 45 хвилин, знаходячись в кабіні ліфта під'їзду 1 корпусу 1 будинку № 148 на вулиці Сенявіна в м. Херсоні, з метою заволодіння чужим майном напав на ОСОБА_2, та погрожуючи застосуванням тілесних ушкоджень і ножа, заволодів грішми потерпілої у сумі 218 гривень та майном, а всього заподіяв потерпілій шкоду на суму 8718 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 21 листопада 2005 року о 15 годині 45 хвилин, знаходячись в кабіні ліфта третього під'їзду будинку № 48 корпусу 2 на вулиці 200 років Херсона, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, з погрозою застосування ножа і застосуванням насильства, напав на ОСОБА_3 та заволодів майном потерпілої на загальну суму 1063 гривень.

7 грудня 2005 року о 15 годині 20 хвилин ОСОБА_1, знаходячись на сходовій клітині між 5 та 6 поверхами під'їзду будинку № 23 на вулиці Волошилова в м. Херсона, з погрозою застосування ножа напав на ОСОБА_5 та заволодів майном потерпілої на загальну суму 710 гривень.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 оскаржує обгрунтованість його засудження, мотивуючи тим, що справу щодо нього сфабриковано, досудове та судове слідство проведено однобічно, неповно та з порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими судом та наведеними у вироку доказами.

Так, потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 під час досудового слідства за зовнішнім виглядом впізнали ОСОБА_1 як особу, яка вчинила на них напад та заволоділа їх майном, а в суді показали, як та за яких обставин ОСОБА_1 вчинив щодо кожної з них розбій.

Аналогічні показання потерпілі також дали під час проведення очної ставки з ОСОБА_1. Підстав для сумнівів в об'єктивності показань потерпілих не вбачається.

Уся сукупність зібраних у справі доказів була належним чином проаналізована судом, і висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за зазначених у вироку обставин є обгрунтованим.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1, яка була не мотивована, перевірив викладені у ній доводи, і визнав їх необгрунтованими з наведенням в ухвалі відповідних підстав. Колегія суддів знаходить рішення апеляційного суду правильним.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно, а покарання йому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) : з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу, інших обставин справи. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень, не виявлено.

Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) , немає.