У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Паневіна В.О. і Кармазіна Ю.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 травня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на
вирок Київського районного суду м. Харкова від 7 квітня 2005 року
та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2005 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1народження,
громадянин України, неодноразово
судимий, останній раз 21.12.2000 р.
за ст. 101 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі, звільнений 14.12.2001 р.
за відбуттям строку покарання,
засуджений за ч. 1 ст. 125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на один рік
виправних робіт; за ч. 1 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на один
рік позбавлення волі; за ч. 1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
сім років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим
ОСОБА_1 визначено сім років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 41 грн 30 коп. судових
витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2005 року
вирок щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ч. 1 ст. 185 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасовано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, ст. 5 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а справу в цій
частині провадженням закрито.
Цей же вирок щодо ОСОБА_1 у частині його засудження за ч. 1
ст. 125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
змінено, призначено йому покарання
у виді штрафу в розмірі 510 грн у дохід держави та на підставі ст.
49, ч. 5 ст. 74 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
його від призначеного
покарання звільнено.
Виключено з вироку вказівку про призначення покарання за
сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та
постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на сім років позбавлення волі.
Виключено з вироку вказівки про наявність у засудженого
судимостей:
- за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від
13.01.1977 року за ч. 2 ст. 229-6 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960
року;
- за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від
09.08.1985 року за ч. 1 ст. 140 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року.
У решті вирок залишено без зміни.
З урахуванням змін, внесених апеляційним судом, ОСОБА_1
засуджено за вчинення такого злочину.
16 липня 2003 року близько 21-ої год. 45 хв. у АДРЕСА_1 він,
перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки з
дружиною - ОСОБА_2, умисно завдав їй удар ножем у живіт,
заподіявши потерпілій тяжке тілесне ушкодження за критерієм
небезпечності для життя.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1
просить розглянути об'єктивно справу з урахуванням його доводів.
Зазначає, що досудове слідство проводилось з порушенням
кримінально-процесуального закону, із застосуванням до нього
недозволених методів, що обумовило дачу ним неправдивих показань у
частині засудження за ч. 1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Посилається на порушення його права на ознайомлення з матеріалами
справи, в т.ч. з протоколом судового засідання. Вказує, що ухвала
апеляційного суду не містить докладних мотивів, з яких було
відхилено доводи його апеляції.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в
її задоволенні необхідно відмовити.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному
заподіянні ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень за критерієм
небезпечності для життя підтверджується наведеними у вироку
доказами.
Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про
необгрунтованість його засудження за ч. 1 ст. 121 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
є безпідставними.
Iз матеріалів справи видно, що допитаний на досудовому
слідстві як підозрюваний і обвинувачений ОСОБА_1 показував, що в
ході вживання спиртних напоїв з ОСОБА_3і ОСОБА_2 між ним і
останньою виникла сварка. Розлютившись на дружину, він вдарив її
ножем у живіт.
При проведенні відтворення обстановки та обставин події
ОСОБА_1 у присутності понятих і експерта давав аналогічні
показання, показавши, як і куди завдав удар ножем потерпілій.
Свідок ОСОБА_3підтвердив на досудовому слідстві, що ОСОБА_1 у
ході сварки з дружиною схопив ніж і вдарив ним її в живіт.
Iз показань у суді свідка ОСОБА_4 вбачається, що в складі
бригади швидкої допомоги приїхав на місце події, де потерпіла
повідомила про нанесення їй ножового поранення її чоловіком.
За даними висновків судово-медичних експертиз у ОСОБА_2
виявлено тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпечності для
її життя у виді проникаючого колото-різаного поранення живота без
ушкодження органів черевної порожнини, яке могло утворитись за
вказаних ОСОБА_1 обставин при відтворенні обстановки та обставин
події ножем кустарного виробництва, наданого на експертизу (т. 1
а.с. 198-199, 203).
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного
злочину підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідка
ОСОБА_5, узгоджується з даними, що містяться в протоколах огляду
місця події, виїмки, висновку судової медико-криміналістичної
експертизи, іншими дослідженими судом доказами.
Показання ОСОБА_1 про те, що потерпіла сама наштовхнулась на
ножа, суд обгрунтовано визнав безпідставними, оскільки вони
спростовуються зібраними в справі доказами, зокрема, даними
висновку додаткової судово-медичної експертизи № 1694-а від
18.11.2004 року, згідно з якою колото-різане поранення живота у
потерпілої не могло бути заподіяно їй за обставин, вказаних
ОСОБА_1 при відтворенні обстановки та обставин події (т. 2 а.с.
130-131).
Безпідставними є також посилання засудженого ОСОБА_1 про
порушення вимог кримінально-процесуального закону при проведенні
слідчих дій, зокрема, огляді місця події та вилученні ножів,
оскільки дані факти були предметом прокурорської перевірки, за
результатом якої вони не підтвердились.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього
недозволених методів ведення досудового слідства не грунтуються на
матеріалах справи. Вони були предметом прокурорської та судової
перевірки і не підтвердились.
Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у
справі не виявлено.
Iз справи вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з її
матеріалами в повному обсязі після закінчення досудового слідства,
двічі в ході судового розгляду, а також після постановлення
вироку, що підтверджується його розписками.
Тому посилання засудженого ОСОБА_1 про порушення його права
на ознайомлення з матеріалами справи, в т.ч. з протоколом судового
засідання, є безпідставними.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Таким чином, підстав для призначення справи до касаційного
розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1відмовити.
Судді:
С.М. Міщенко В.О. Паневін Ю.М. Кармазін