У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Синявського О.Г.,
суддів за участю прокурора
Кліменко М.Р. і Гриціва М.I., Кравченко Є.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 травня 2007 року
кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову
Рівненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2005
року про приведення вироку Житомирського районного суду
Житомирської області від 18.08.2003 року щодо ОСОБА_1 у
відповідність до нового закону та на ухвалу колегії суддів
судової палати у кримінальних справах апеляційного суду
Рівненської області від 11 липня 2006 року, якою зазначену
постанову місцевого суду залишено без зміни.
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від
18.08.2003 року засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше неодноразово судимого, останнього разу 27.02.2002 року
за ст.395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 місяць арешту,
- за ч.3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років 3 місяці
позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 11
листопада 2003 року цей вирок щодо ОСОБА_1 змінено та із
застосуванням ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
йому призначено
остаточне покарання за ч.3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у виді
позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців.
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області
від 23 грудня 2005 року подання адміністрації Городищенської
виправної колонії №96 Управління Державного департаменту України
з питань виконання покарань у Рівненській області задоволено,
приведено вирок Житомирського районного суду Житомирської області
від 18.08.2003 року щодо ОСОБА_1 у відповідність до Закону
України"Про внесення змін до ст.289 КК України" ( 2903-15 ) (2903-15)
від
22.09.2005 року №2903-IУ, який пом'якшує покарання, і ОСОБА_1
призначено за ч.3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання у виді
8 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 11 липня
2006 року постанову Рівненського районного суду Рівненської
області від 23 грудня 2005 року про приведення вироку суду щодо
ОСОБА_1 у відповідність до нового закону залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що суди неповно та
однобічно розглянули подання про приведення вироку щодо нього у
відповідність до нового закону, що пом'якшує покарання, та при
наявності декількох пом'якшуючих покарання обставин не застосували
ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та не визначили покарання нижче
нижчої межі, хоча він вину визнав, щиро розкаявся, і реальних
збитків потерпілому його діями не завдано. Просить судові
рішення змінити, пом'якшивши покарання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора, який просив касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити
частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи,
викладені в касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої та апеляційної інстанцій недостатньо дослідили
судові рішення щодо ОСОБА_1, внаслідок чого при приведенні судових
рішень у відповідність до нового закону було неправильно
застосовано кримінальний закон.
Як видно із копії вироку Житомирського районного суду
Житомирської області від 18.08.2003 року, суд визнав ОСОБА_1
винуватим у незаконному заволодінні транспортним засобом ОСОБА_2,
вартість якого у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум
доходів громадян, вчиненому за попередньою змовою з ОСОБА_3,
повторно, що завдало значної шкоди потерпілому, і поєднаному з
насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого,
і такий висновок суду відповідав вимогам закону, котрий діяв на
момент розгляду справи.
Iз набранням чинності нової редакції ст. 289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
(в редакції Закону України №2903-IY ( 2903-15 ) (2903-15)
від
22.09.2005 року), відповідно до частин 2, 3 ст. 289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та п. 3 примітки до цієї статті, матеріальну шкоду
слід визнавати значною в разі заподіяння реальних збитків на суму
від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а
великою - на суму понад 250 таких мінімумів.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 17 постанови № 14
( v0014700-05 ) (v0014700-05)
Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005
року "Про практику застосування судами України законодавства у
справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та
експлуатації транспорту, а також про адміністративні
правопорушення на транспорті", при вирішенні питання про те, чи
були збитки реальними, необхідно виходити з положень п. 1 ч. 2 ст.
22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, де зазначено, що такими збитками є
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням
речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для
відновлення свого порушеного права.
Iз вироку видно, що реальних збитків унаслідок незаконного
заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не настало,
оскільки автомобіль був повернутий потерпілому, а тому, враховуючи
кваліфікуючі ознаки - вчинення злочину за попередньою змовою
групою осіб, повторно, поєднаного з насильством, що не є
небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, дії ОСОБА_1
підлягали перекваліфікації з ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 2 ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
в новій редакції з
призначенням покарання за цим законом.
За змістом ч.3 ст.74 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, призначена
засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону,
знижується до максимальної межі покарання, встановленого санкцією
нового закону.
Санкцією ч.2 ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
передбачено
покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми
років з конфіскацією майна або без такої.
Оскільки ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Рівненської області від 11 листопада
2003 року на підставі ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, окрім
призначення ОСОБА_1 основного покарання нижче нижчої межі, також
було виключено додаткове покарання у виді конфіскації майна, то
необхідно вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст.289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років позбавлення волі.
Ураховуючи, що при приведенні вироку щодо ОСОБА_1 у
відповідність до нового закону були допущені порушення закону, які
не усунув і суд апеляційної інстанції, колегія суддів вважає
необхідним змінити зазначені судові рішення.
Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а :
касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Рівненського районного суду Рівненської області від
23 грудня 2005 року про приведення вироку Житомирського районного
суду Житомирської області від 18.08.2003 року щодо ОСОБА_1 у
відповідність до нового закону та ухвалу колегії суддів судової
палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської
області від 11 липня 2006 року змінити: перекваліфікувати дії
ОСОБА_1 з ч.3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 2 ст. 289 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
в редакції Закону України "Про внесення змін
до ст.289 КК України" ( 2903-15 ) (2903-15)
від 22.09.2005 року №2903-IУі
визначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8
років.
У решті зазначені судові рішення залишити без зміни.
Судді:
Синявський О.Г. Кліменко М.Р. Гриців М.I.