У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
      Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
                 у кримінальних справах у складі:
 
     головуючого-судді
     Міщенка С.М.
     суддів
     Кармазіна Ю.М., Паневіна В.О.
     за участю прокурора
     Саленка I.В.
     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 травня 2007 року
кримінальну  справу  за  касаційним  поданням  першого  заступника
прокурора Харківської області на вирок  Iзюмського  міськрайонного
суду Харківської області від 19 січня 2006 року, яким
 
     ОСОБА_1,
     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
     громадянку України, раніше не судиму
     засуджено: - за ч. 1 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 1  рік
обмеження волі;
     - за ч. 3 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 1  рік  обмеження
волі;
     - за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  1
рік обмеження волі.
     На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         за  сукупністю  цих
злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне  покарання  у  виді  1  року
обмеження волі.
 
     ОСОБА_2,
     IНФОРМАЦIЯ_2 народження,
     громадянина України, раніше не судимого,
     засуджено: за ч. 3 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  1  рік
обмеження волі;
     за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 1  рік
обмеження волі.
     На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         за  сукупністю  цих
злочинів ОСОБА_2 призначено остаточне  покарання  у  виді  1  року
обмеження волі.
     На підставі статей 75 і 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         ОСОБА_1  та
ОСОБА_2  звільнено  від  покарання  з  випробуванням  з  іспитовим
строком 1 рік кожному та покладенням на них відповідних обов'язки.
     В апеляційному порядку  справа  щодо  ОСОБА_1  і  ОСОБА_2  не
розглядалася.
     ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  визнано   винними   та   засуджено   за
використання завідомо підроблених документів (трудових  книжок)  з
метою протиправного заволодіння коштами у виді  грошової  допомоги
по безробіттю у сумі 3809 грн. 80 коп., які свій умисел  до  кінця
не довели з причин, що не залежали від їх волі.
     У касаційному поданні порушено питання про скасування  вироку
щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2  у  зв'язку  з  неправильним  застосуванням
кримінального закону та посиланням на те, що судом порушені вимоги
ст. 70 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          при  призначені  їм  покарань  за
конкретні злочини та їх сукупністю.
     Заслухавши   доповідача,   думку   прокурора   про   часткове
задоволення  касаційного  подання,  зміну  вироку  та  призначення
засудженим за службове  підроблення  та  використання  підроблених
документів  покарання  у  виді  штрафу  в  межах  санкції  закону,
перевіривши матеріали справи  та  обговоривши  доводи  касаційного
подання, колегія суддів вважає, що це подання підлягає  частковому
задоволенню з таких підстав.
     Висновки суду про винність засуджених ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  у
вчинені  злочинів  за  обставин,  викладених  у  вироку,  а  також
кваліфікація дій засуджених грунтується на  матеріалах  справи,  є
правильними і у  касаційному поданні прокурором не оскаржуються.
     Разом із тим, остаточне  покарання  засудженим  призначено  з
порушенням вимог ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         та п. 21  постанови
Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003  року  "Про
практику         призначення         судами          кримінального
покарання" ( v0007700-03 ) (v0007700-03)
        , оскільки однакові за видом  покарання,
призначені за окремі злочини, поглиненню не  підлягають,  тоді  як
саме такий принцип визначення остаточного покарання за  сукупністю
злочинів застосовано судом щодо обох засуджених.
     Тому  виходячи  із  тяжкості  злочинів,   даних   про   особи
засуджених та того, що призначене їм покарання  фактично  відбуте,
колегія  суддів  вважає  за  необхідне  призначити  засудженим  за
службове  підроблення  та  використання   підробленого   документу
покарання  у  виді  штрафу,  а   остаточне   покарання   визначити
засудженим у виді обмеження волі,  звільнивши  їх  від  відбування
призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,
що було зроблено й вироком суду.
     На  підставі  наведеного,  керуючись  статтями  394-396   КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
 
                        У Х В А Л И Л А :
     касаційне подання першого  заступника  прокурора  Харківської
області задовольнити частково.
     Вирок Iзюмського міськрайонного суду Харківської області  від
19 січня 2006 року щодо ОСОБА_1та ОСОБА_2  змінити  та  призначити
покарання:
     ОСОБА_1за ч. 1  ст.  358  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          510  грн.
штрафу, за ч. 3 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         680 грн. штрафу,  а
за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 15 і  ч. 2 ст.  190,
ч. 1 ст. 358 та ч. 3 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  на  підставі
ст.  70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  визначити  ОСОБА_1   остаточне
покарання у виді 1 року обмеження волі;
     ОСОБА_2за ч. 3  ст.  358  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          680  грн.
штрафу, а за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 15 і ч.  2
ст. 190 та ч. 3 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , на підставі ст. 70
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , визначити ОСОБА_2  остаточне  покарання  у
виді 1 року обмеження волі.
     На підставі статей  75  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  та
ОСОБА_2 звільнити від призначеного  покарання  з  випробуванням  з
іспитовим строком 1 рік.
     В решті це вирок залишити без зміни.
 
                           С У Д Д I :
     Міщенко С.М.    Кармазін Ю.М.  Паневін В.О.