У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Верховний Суд України на спільному засіданні
Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії
під головуванням голови Судової палати у кримінальних
справах Верховного Суду України
Короткевича М.Є.
за участю заступника Генерального прокурора України
Кудрявцева В.В.
розглянув у м. Києві 27 квітня 2007 року клопотання в.о.
Генерального прокурора України, внесене на розгляд за поданням
п'яти суддів Верховного Суду України, про перегляд в порядку
виключного провадження кримінальної справи щодо ОСОБА_1
Вироком судової колегії у кримінальних справах
Дніпропетровського обласного суду від 5 жовтня 1998 р. засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, несудимого відповідно до ст.55 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
,
за ч.3 ст. 193 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення
волі, за ч.2 ст.142 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за п.п.
"г", "ж" ст.93 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років і 6 місяців
позбавлення волі.
За сукупністю вчинених злочинів на підставі ст.42 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 визначено 9 років і 6 місяців позбавлення волі
з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Згідно зі ст.43 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю вироків
ОСОБА_1 остаточно призначено покарання 10 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Верховного
Суду України від 1 грудня 1998 р. вирок щодо ОСОБА_1 залишено без
зміни.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого
не оскаржено.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він 12.09.1996 р. близько 23 год.
30 хв. на зупинці тролейбуса №4 "Завод ім. Петровського",
розташованої біля магазину-бару "Кримські вина" по проспекту
Калініна в м. Дніпропетровську, за попереднім зговором із трьома
невстановленими особами, вчинив розбійний напад на ОСОБА_3, під
час якого, застосовуючи фізичне насильство, небезпечне для життя й
здоров'я, заволодів 317 грн., а також двома пенсійними
посвідченнями потерпілого.
26.06.1997 р. в період часу із 22 год. до 24 год. біля
робочої лікарні №2, розташованої між проспектами Петровского та
Калініна в м. Дніпропетровську, ОСОБА_1 повторно вчинив розбійний
напад на ОСОБА_4, під час якого, застосовуючи фізичне насильство,
небезпечне для життя й здоров'я, заволодів майном потерпілого на
суму 146 грн. і паспортами ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
16.08.1997 р., у період між 00 год. 30 хв. та 02 год.,
перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 на грунті особистих
неприязних відносин кухонним ножем і молотком умисно вбив ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8 та з метою приховання раніше вчинених вбивств
кухонним ножем і молотком убив ОСОБА_9, яка була очевидцем подій,
що відбувалися.
27.09.1997 р. близько 21 год. 40 хв. біля будинку АДРЕСА_2
ОСОБА_1 за попереднім зговором із ОСОБА_2, будучи озброєним
газовим пістолетом та палицею, вчинили розбійний напад на
ОСОБА_10, під час якого, застосовуючи фізичне насильство,
небезпечне для життя й здоров'я, заволоділи автомобілем НОМЕР_1
"ЮК-Комбі", вартістю 4 000 грн., а також важливим особистим
документом потерпілого - посвідченням водія й талоном попереджень.
У клопотанні в.о. Генерального прокурора України ставить
питання про виключення з судових рішень щодо ОСОБА_1 застосування
ст.43 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки постановою Ленінського
районного суду м. Дніпропетровська від 07.08.1995 р. ОСОБА_1 було
звільнено від відбування покарання, призначеного йому вироком
Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.1994 р.,
на підставі п. "а" ст. 3 Указу Президента України "Про амністію з
нагоди 50 - річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні" ( 321/95 ) (321/95)
від 19.04.1995 р., про що на час розгляду справи не було відомо
судам першої та касаційної інстанцій.
У поданні п'яти суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України клопотання прокурора підтримано.
Крім того, в поданні поставлено питання про приведення
судових рішень по справі у відповідність з Кримінальним кодексом
( 2341-14 ) (2341-14)
України 2001р.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Кузьменко
О.Т., думку прокурора Кудрявцева В.В. про необхідність
задоволення подання суддів, перевіривши матеріали справи, судді
Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії
вважають, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Суд, вказуючи, що злочини ОСОБА_1 вчинив під час відстрочки
виконання попереднього вироку, і, призначаючи йому покарання за
сукупністю вироків на підставі ст.43 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не
врахував, що постановою Ленінського районного суду м.
Дніпропетровська від 07.08.1995 р. ОСОБА_1 звільнено від
відбування покарання, призначеного вироком Ленінського районного
суду м. Дніпропетровська від 13.12.1994 р., на підставі п. "а" ст.
3 Указу Президента України "Про
амністію з нагоди 50-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній
війні" ( 321/95 ) (321/95)
від 19.04.1995 р., а також те, що зазначена
судимість відповідно до ст.55 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
погашена.
Таким чином, при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання не
підлягали застосуванню положення ч.1 ст. 43 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки ОСОБА_1 на момент постановлення вироку
Дніпропетровського обласного суду від 5 жовтня 1998 р. вважався
таким, що не мав невідбутого покарання за попереднім вироком від
13.12.1994 року. Також ця судимість була погашена у встановленому
законом порядку.
Зазначена вище обставина не була відома Дніпропетровському
обласному суду при постановленні вироку від 05.10.1998 р. та при
винесені Верховним Судом України ухвали від 01.12.1998 р. у
кримінальній справі відносно ОСОБА_1, а тому ці судові рішення
щодо нього підлягають зміні з виключенням із них рішення про
призначення покарання на підставі ст. 43 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
;
Що ж стосується порушеного в поданні питання про необхідність
приведення постановлених по справі рішень у відповідність з
Кримінальним кодексом ( 2341-14 ) (2341-14)
України 2001р., то відповідно
до ч.1 ст. 400-4 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
воно не є предметом
розгляду в порядку виключного провадження.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 404-4, 400-10 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, Верховний Суд України
у х в а л и в :
клопотання в.о. Генерального прокурора України задовольнити.
Вирок судової колегії у кримінальних справах
Дніпропетровського обласного суду від 5 жовтня 1998 р. та ухвалу
судової колегії у кримінальних справах Верховного Суду України від
1 грудня 1998 р. щодо ОСОБА_1 змінити: виключити з них посилання
на його судимість за вироком Ленінського районного суду м.
Дніпропетровська від 13.12.1994 р. та призначення покарання за
сукупністю вироків на підставі ст.43 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 193, ч.2 ст. 142 і
п.п. "г", "ж" ст. 93 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на підставі ст.42 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років 6 місяців позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
У зв'язку з відбуттям покарання ОСОБА_1 негайно звільнити з
місць позбавлення волі.
Головуючий: М.Є. Короткевич
Суддя -доповідач: О.Т. Кузьменко