У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді
Редьки А.I.
суддів за участю прокурора
Заголдного В.В. та Лавренюка М.Ю. Опанасюка О.В.
розглянула в судовому засіданні 26 квітня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Запорізької області на постанову Василівського районного
суду Запорізької області від 5 травня 2006 року, якою щодо
неповнолітнього
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
на підставі ст. 105 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
застосовано
примусовий захід виховного характеру і його передано під нагляд
матері, оскільки він до досягнення віку, з якого може наставати
кримінальна відповідальність, учинив суспільно небезпечні діяння,
що підпадають під ознаки діянь, передбачених ст. 128 і ч. 2 ст.
190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Суд визнав, що неповнолітній ОСОБА_1 20 жовтня 2005 року у
коридорі Василівської школи № 1 з необережності штовхнув
неповнолітнього ОСОБА_2, який впав і переламав праву променеву
кістку, що є середньої тяжкості тілесне ушкодження, а 28 грудня
2005 року у будинку АДРЕСА_1, неповнолітній ОСОБА_1 у шахрайський
спосіб заволодів мобільним телефоном "Сіменс-С65" вартістю 625
грн.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати постанову,
а справу - направити на новий судовий розгляд, бо суд не встановив
тривалість заходу виховного характеру неповнолітньому ОСОБА_1 і
крім цього помилково визнав, що той вчинив суспільно небезпечне
діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 2, а не
ч. 1 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора щодо задоволення касаційного подання, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання,
колегія суддів дійшла до наступного.
Висновки суду про застосування примусового заходу виховного
характеру щодо неповнолітнього ОСОБА_1 грунтуються на перевірених
даних.
Рішення суду про те, що ОСОБА_1 вчинив суспільно небезпечне
діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ст. 128 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, є правильним і в касаційному поданні під
сумнів не ставиться.
Судова ж оцінка діяння неповнолітнього ОСОБА_1 по іншому
епізоду є помилковою. З матеріалів справи видно, і це встановив
суд, що неповнолітній ОСОБА_1 у шахрайський спосіб заволодів
мобільним телефоном "Сіменс-С65" вартістю 625 грн. Таке діяння
підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, а не ч. 2 цієї статті закону за ознакою повторності,
як це визнав суд. Тому доводи прокурора про необхідність зміни
постанови суду в цій частині є слушними.
З доводами прокурора про необхідність скасування постанови
через те, що суд застосував стосовно неповнолітнього примусові
заходи виховного характеру, але не встановив їх тривалість,
погодитись не можна, бо в даному конкретному випадку йдеться не
про покарання, а про захід виховного характеру. Тобто дане питання
у разі його вирішення, не зачіпає суті постанови суду щодо
неповнолітнього і не погіршує його правового становища, а тому
воно може бути вирішено судом у порядку ст. 409 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
касаційне подання прокурора задовольнити частково.
Постанову Василівського районного суду Запорізької області
від 5 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити. Вважати, що
неповнолітній ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності
за вчинення суспільно небезпечних діянь, які підпадають під ознаки
діянь, передбачених ст. 128 і ч. 1 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Запропонувати суду в порядку ст. 409 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
вирішити питання тривалості заходів виховного характеру щодо
неповнолітнього ОСОБА_1
У решті постанову залишити без зімни
Судді:
Заголдний В.В. Редька А.I. Лавренюк М.Ю.