Ухвала
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді
Редьки А.I.
суддів за участю прокурора
Заголдного В.В. та Лавренюка М.Ю. Сорокіної О.А.
розглянула в судовому засіданні 26 квітня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Черкаської області на вирок Канівського міськрайонного
суду Черкаської області від 21 листопада 2006 року, яким засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
немаючу судимості,
за ч. 1 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 510 грн. штрафу, за ч. 1 ст. 366 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 510 грн. штрафу, а на підставі ст. 70 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів їй призначено 1020 грн.
штрафу.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватою у тому, що вона, працюючи
IНФОРМАЦIЯ_2 та зловживаючи с воїм службовим становищем, в
інтересах свого зятя ОСОБА_2 склала завідомо неправдиві довідки
про власні та його доходи, на підставі яких ОСОБА_2 у листопаді
2005 року отримав право на державну компенсацію банківських
відсотків на суму 19.899,64 грн. при оформленні кредитного
договору з Канівським відділенням "Укрсоцбанку" по лінії
молодіжного кредитування.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1
змінити, оскільки суд призначив засудженій покарання за сукупністю
злочинів усупереч правилам ч. 2 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, і
без посилання на ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не призначив їй
обов'язкове додаткове покарання за ч. 1 ст. 366 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора щодо задоволення касаційного подання, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання,
колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
злочинів, за які її засуджено, грунтуються на перевірених доказах,
у тому числі на викривальних показаннях самої ОСОБА_1 про те, що
вона дійсно вчинила службові зловживання і підроблення документів,
які долучені до матеріалів справи.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 364 і ч. 1 ст.
366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною і колегією суддів під
сумнів не ставиться.
Що ж стосується рішення суду про призначення покарання
засудженій, то з ним погодитись не можна.
Якщо особа засуджується за сукупністю злочинів і жодний з них
не є умисно тяжким або умисним особливо тяжким злочином, то
відповідно до правил ч. 2 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
загальна
максимальна межа остаточного покарання має дорівнювати
максимальній межі найбільш суворої санкції з цих статей (частин
статей) Особливої частини КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Визнавши ОСОБА_1 винуватою у вчиненні зазначених злочинів,
жодний з яких відповідно з класифікацією ст. 12 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
не є умисно тяжким чи умисним особливо тяжким
злочином, та перейшовши на підставі ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного
в санкції ч. 1 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд призначив
засудженій за цей та інший злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, по 510 грн. штрафу, а на підставі ч. 2 ст. 70
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
замість призначення ОСОБА_1 остаточного
покарання за правилами загальної максимальної межі, яке у даному
конкретному випадку не може перевищувати максимальної межі
найбільш суворої санкції з цих статей, а саме: 850 грн. штрафу (ч.
1 ст. 366 КК), призначив їй остаточне покарання - 1.020 грн.
штрафу, тобто за правилами особливої максимальної межі покарання,
встановленої для даного виду покарання в статті 53 Загальної
частини КК, що є помилковим. При цьому суд, як видно з
мотивувальної частини вироку, мотивував своє рішення про
непризначення засудженій за ч. 1 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
додаткового покарання - позбавлення права обіймати певні посади,
пов'язані з веденням первинного бухгалтерського обліку, але в
резолютивній частині вироку на ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не
послався.
За таких обставин вирок суду у частині призначення покарання
засудженій не відповідає вимогам матеріального закону і підлягає
зміні.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
касаційне подання прокурора задовольнити. Вирок Канівського
міськрайонного суду Черкаської області від 21 листопада 2006 року
щодо ОСОБА_1 змінити. Вважати ОСОБА_1. засудженою за ч. 1 ст. 366
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 510 грн. штрафу, а на підставі ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів, передбачених зазначеним
законом, ч. 1 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до остаточного покарання - 850 грн.
штрафу.
У решті вирок залишити без зміни.
Судді:
Заголдний В.В. Редька А.I. Лавренюк М.Ю.