У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Верещак В.М.
суддів
Мороза М.А., Гошовської Т.В.,
за участю прокурора
Глибченко Т.Г.,
та адвоката
ОСОБА_1,
захисника
ОСОБА_2,
представника потерпілого
ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянула в судовому засіданні 26 квітня 2007 року у м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора,
касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 і в його інтересах
захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок колегії суддів судової
палати в кримінальних справах Апеляційного суду Автономної
Республіки Крим від 22 грудня 2006 року,
в с т а н о в и л а:
Зазначеним вироком засуджені:
ОСОБА_5,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
не судимий, -
- за ст.ст. 14 ч. 1, 27 ч. 3, 115 ч. 2 п.п. 1, 11, 12 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років позбавлення волі;
- за ст. 263 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі;
- за ст. 19 ч. 4, 145 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно до
відбування призначено 10 років позбавлення волі;
ОСОБА_6,
IНФОРМАЦIЯ_2 народження,
не судимий, -
- за ч. 2 ст. 145 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі;
ОСОБА_7,
IНФОРМАЦIЯ_3 народження, -
- за ч. 2 ст. 145 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_6 і ОСОБА_7
звільнені від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь
ОСОБА_8 34 217 грн. 69 коп.
Засуджені визнані винними у вчиненні злочинів за таких
обставин.
ОСОБА_5 у жовтні 1997 року, маючи умисел на умисне знищення
майна магазину автозапчастин по вул. Кечкеметській - 97 у м.
Сімферополі, належного фірмі "ОСОБА_8", власником якої є ОСОБА_8,
організацію вчинення даного злочину і безпосереднє його виконання
доручив матеріально залежним від нього ОСОБА_6 і ОСОБА_7.
Будучи впевненим у безвідмовному виконанні його вказівок,
ОСОБА_5 визначив час і спосіб вчинення злочину - шляхом підпалу
зазначеного об'єкту в ніч з 16 на 17 жовтня 1997 року.
Про це ОСОБА_5 детально проінструктував ОСОБА_6, поклавши на
нього, крім того, обов'язок розподілити ролі виконавців. ОСОБА_6 в
свою чергу проінструктував ОСОБА_7.
Реалізуючі спільний злочинний умисел, ОСОБА_5 16 жовтня 1997
р. залишився за місцем свого проживання, чекаючи виконання
організованого ним підпалу.
ОСОБА_6 з ОСОБА_7, захопивши заздалегідь заготовлені
пластикові пляшки, ємкістю 2 літри з легкозаймистою рідиною, на
автомобілі останнього приїхали на вул. Кечкеметську у м.
Сімферополі, де залишили автомобіль на дорозі, а самі пішли на
подвір'я магазину "ОСОБА_8".
При цьому ОСОБА_7 і ОСОБА_6 підійшли до під'їзду № 4, де
знаходились вхід і вікна напівпідвального приміщення магазину,
підняли решітку, котра перекривала яму, одержавши доступ до
розміщеного в ній вікна магазину. ОСОБА_7 стрибнув у яму, розбив
вікно і кинув у приміщення магазину дві пляшки з легкозаймистою
рідиною, а ОСОБА_6 кинув запалену запальничку, вчинивши у такий
спосіб підпал магазину автозапчастин, належних фірмі "ОСОБА_8".
Після зникнення з місця події ОСОБА_6 і ОСОБА_7 того ж дня
доповіли ОСОБА_5 про вчинений злочин.
Внаслідок підпалу було знищено товар на суму 13 079 грн. 50
коп. і пошкоджено майно магазина на суму 9 020 грн., а всього на
суму 22 099 грн. 81 коп..
Продовжуючи свою злочинну діяльність, у грудні 2005 р.
ОСОБА_5, відчуваючи неприязні стосунки, які виникли в процесі
ведення спільного бізнесу, вирішив усунути своїх партнерів по
веденню бізнесу ОСОБА_9 і ОСОБА_3.
Як визнав суд, з метою приготування до вбивства двох осіб і
підшукання для цього знаряддя злочину, діючи умисно, ОСОБА_5
придбав у невстановленої слідством особи пістолет системи Токарєва
"ТТ", калібру 7,62 мм, 1954 року випуску і боєприпаси до нього, в
кількості 16 патронів. Цю зброю і боєприпаси до неї з метою
послідуючого вбивства ОСОБА_3 і ОСОБА_9 ОСОБА_5 носив при собі,
зберігав під контейнером, розміщеним за ринком будівельних
матеріалів по вул. Генерала Васильєва 44-б, не маючи на те
передбаченого законом дозволу.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 з метою організації
умисного вбивства ОСОБА_3 і ОСОБА_9, маючи намір покласти
безпосереднє його виконання на інших осіб, він доручив раніше
знайомому ОСОБА_10. (засуджений за вчинення даного злочину вироком
апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 липня 2006
року) підшукати за грошову винагороду в сумі 15 тисяч доларів США
виконавців цього злочину.
ОСОБА_10, виконуючи доручення ОСОБА_2 про умисне вбивство
ОСОБА_3 і ОСОБА_9, з метою приготування до цього злочину і
підшукання співучасників, 15 лютого 2006 року о 16 годині,
знаходячись у ресторані "Iлюзіон" по бульвару Франка-30 у м.
Сімферополі, запропонував знайомому ОСОБА_11 вчинити на замовлення
умисне вбивство ОСОБА_3 і ОСОБА_9.
Одержавши згоду ОСОБА_11, ОСОБА_10 повідомив про це ОСОБА_5 -
замовнику вбивства і одержав від нього завдаток в сумі 7 300
доларів США. Крім того, як визнав суд, ОСОБА_5 передав ОСОБА_10
вогнепальну зброю - пістолет "ТТ" і 16 бойових патронів до нього,
поклавши їх в обумовленому ОСОБА_10 місці: під металевий контейнер
за ринком будівельних матеріалів по вулиці Генерала Васильєва 44-б
у м. Сімферополі.
17 лютого 2006 року о 19 годині ОСОБА_10, реалізуючи спільний
зі Степановим умисел, знаходячись у кафе "Дружба" по вул. Толстого
у м. Сімферополі, після того як ОСОБА_11 погодився з пропозицією
вчинити умисне вбивство ОСОБА_3 і ОСОБА_9 за 15 тисяч доларів США,
створюючи умови для вчинення злочину, передав ОСОБА_11 аванс у
сумі 2 500 доларів США, одержані раніше від ОСОБА_2, а також
відомості про місця проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_9, автомобілях, на
яких вони пересуваються і місцях де вони бувають.
18 лютого 2006 року ОСОБА_10, продовжуючи реалізацію
спільного зі ОСОБА_5 злочинного умислу спрямованого на умисне
вбивство ОСОБА_3 і ОСОБА_9, передав ОСОБА_11 через ОСОБА_12,
непричетного до злочину, додаткові кошти в якості авансу за
вбивство ОСОБА_3 і ОСОБА_9 в сумі 700 доларів США і повідомив, що
пістолет "ТТ" з 16 патронами до нього знаходиться під металевим
контейнером за ринком будматеріалів по вул. Генерала Васильєва 44
б, та дав вказівку ОСОБА_11 вчинити їх умисне вбивство до 8
березня 2006 року.
З незалежних від ОСОБА_2 і ОСОБА_10 обставин, внаслідок того,
що ОСОБА_11 своєчасно звернувся у Головне управління Служби
безпеки України в АР Крим з заявою про замовлення вбивства двох
осіб, - умисне вбивство ОСОБА_3 і ОСОБА_9 не було вчинене, а
ОСОБА_10 18 лютого 2006 року о 22 год. був затриманий
співробітниками СБУ біля будинку, де проживав ОСОБА_9 по АДРЕСА_1,
коли показував ОСОБА_11 розташування дверей у під'їзді будинку і
самої квартири ОСОБА_9.
У касаційних скаргах:
- захисник засудженого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_1 посилається
на необгрунтованість його засудження, оскільки, на її думку в
мотивацію винності ОСОБА_2 покладені недостовірні і суперечливі
докази. Висновки у вироку щодо ОСОБА_2 знаходяться у суперечності
з висновками у вироку щодо ОСОБА_10 відносно одних і тих же
обставин, пов'язаних з організацією вчинення злочину.
У справі, на переконання захисника, відсутні безспірні докази
винності ОСОБА_2 у вчиненні якого-небудь злочину, у зв'язку з чим
захисник просить скасувати вирок, а справу закрити за відсутністю
в діях ОСОБА_2 будь-якого складу злочину;
- доводи скарги захисника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 фактично
аналогічні доводам скарги адвоката ОСОБА_1. Але ОСОБА_2 просить
вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд;
- засуджений ОСОБА_5 покликається на невідповідність
висновків суду фактичним обставинам справи. Він не визнає себе
винним у вчиненні будь-якого злочину і вважає, що є жертвою обмови
з боку ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10.
Про необ'єктивність і упередженість суду, на думку ОСОБА_2,
свідчить той факт, що суд допустився суперечливих висновків у
вироках щодо того, ким була придбана зброя, призначена для
виконання замовного вбивства ОСОБА_3 і ОСОБА_9.
При цьому суд не вжив належних заходів до повноти перевірки
його, ОСОБА_2, доводів про відсутність у нього мотиву вбивства
ОСОБА_3 і ОСОБА_9, тоді як Аксьонов у зв'язку з цивільними спорами
в судах, які раніше мали місце, був зацікавлений у обвинувальному
вироку.
ОСОБА_5 просить скасувати вирок, і, як випливає зі змісту
скарги, справу щодо нього закрити за відсутністю в його діях
складу злочину.
У касаційному поданні прокурор, який затвердив обвинувальний
висновок, просить виключити з обвинувачення ОСОБА_2, ОСОБА_6 і
ОСОБА_7 за ст. 145 ч. 2 КК України (в ред. Закону 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
року) кваліфікуючу ознаку - "заподіяння значної шкоди
потерпілому".
У запереченнях на касаційні скарги прокурор та потерпілий
Аксьонов просять залишити касаційні скарги без задоволення.
Засуджені ОСОБА_7 і ОСОБА_6 вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_5,
виступи захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника потерпілого
ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, колегія
суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає
задоволенню, касаційні скарги - частковому задоволенню, а вирок -
зміні.
Висновок суду щодо винності ОСОБА_2 в організації вбивства
двох осіб, не доведеного до кінця з причин, незалежних від його
волі, та в організації умисного знищення і пошкодження
індивідуального майна громадян шляхом підпалу грунтується на
зібраних у справі і перевірених у судовому засіданні доказах,
оцінених у сукупності, як того вимагає ст. 323 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
. Ці докази є достатні, достовірні і допустимі.
В обгрунтування винності ОСОБА_2 в організації умисного
знищення і пошкодження індивідуального майна гр. ОСОБА_8 судом
першої інстанції законно покладені показання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 -
виконавців злочину, які, як на досудовому слідстві, так і в суді,
послідовно ствердили, що ОСОБА_5 поклав на них обов'язок підпалити
автомагазин ОСОБА_8.
Ці показання грунтовні і послідовні, містять такі деталі, які
могли бути відомі лише особам, які вчинили цей злочин. З них
випливає, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 особисто постраждали в процесі
вчинення злочину і ці обставини об'єктивно підтверджуються
показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_13, даними
відтворення обстановки і обставин події, даними висновків
судово-медичної експертизи, з якої видно, що у ОСОБА_7 виявлені
сліди опіків, що підтверджує об'єктивність його показань.
Викриваючи ОСОБА_2 у організації цього злочину, ОСОБА_6 і
ОСОБА_7, таким чином, викривали себе у його виконанні,
усвідомлюючи невідворотність особистої відповідальності за цей
злочин, включаючи відшкодування матеріальної шкоди, яка дійсно з
них стягнута за вироком суду.
За показаннями ОСОБА_6 і ОСОБА_7, обидва вони перебували у
матеріальній залежності від ОСОБА_2 і останній це підтвердив, а
тому не могли відмовити у пропозиції останнього.
Доводи скарги ОСОБА_2, що ОСОБА_7 і ОСОБА_6 обмовили його, -
позбавлені сенсу у зв'язку з вищенаведеним.
Дії ОСОБА_2, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в цій частині правильно
кваліфіковані за ч. 2 ст. 145 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, як вчинені
шляхом підпалу, проте з них належить виключити кваліфікуючу
ознаку - заподіяння значної матеріальної шкоди, оскільки така не
передбачена новою редакцією ст. 145 ч. 2 - ст. 194 ч. 2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
в редакції Закону від 1.04.2001 року. Тому касаційне
подання прокурора підлягає задоволенню.
Матеріалами справи спростовуються доводи скарг про
необгрунтованість засудження ОСОБА_2 за організацію умисного
вбивства двох осіб за попередньою змовою групою осіб.
Викладені у скаргах доводи з цього приводу не спростовують
наведені у вироку докази і висновки суду.
Особисто ОСОБА_5 як на досудовому слідстві, так і в суді, не
заперечував, що був знайомий з потерпілими ОСОБА_3 і ОСОБА_9, з
якими у нього склалися неприязні стосунки на грунті спільного
бізнесу.
Він же визнав, що ще в грудні 2004 року хотів знищити ОСОБА_3
і ОСОБА_9 і з цього приводу звертався до ОСОБА_6, щоб той знайшов
людей, які б усунули цих осіб; передав йому 7 000 доларів США, але
потім передумав і попросив, щоб "замовлення" не виконувалося.
Як на досудовому слідстві, так і в суді, ОСОБА_5 не
заперечував, що, будучи знайомим з ОСОБА_10, ділився з ним
неприємностями з приводу перерозподілу бізнесу з ОСОБА_3 і
ОСОБА_9, яких, на його думку, непогано було б покарати. Йому, як
визнав ОСОБА_5, ОСОБА_10 повідомив, що знайшов потрібних людей,
яким треба дати гроші та фотографії ОСОБА_3 і ОСОБА_9, у зв'язку з
чим він передав ОСОБА_10 8 000 доларів США.
Об'єктивність цих показань підтверджується дослідженими у
судовому засіданні показаннями ОСОБА_10, котрий засуджений вироком
апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 липня 2006
року, який вступив у законну силу і згідно ст. 65 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
є доказовим документом преюдиціального характеру.
У явці з повинною ОСОБА_10 також визнав, що підшукав
виконавця умисного вбивства ОСОБА_3 і ОСОБА_9 по замовленню іншої
особи.
Об'єктивність наведених доказів підтверджується відповідно
показаннями засудженого ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_3 та свідка
ОСОБА_11.
Зокрема, ОСОБА_6 підтвердив, що до нього у 2004 році
звертався ОСОБА_5 з приводу вбивства ОСОБА_3 і ОСОБА_9, а потім
відмовився. Ці показання, як зазначив суд, узгоджуються з
показаннями ОСОБА_10, що пізніше у часовому вимірі до нього з
такою ж пропозицією звернувся ОСОБА_5, що свідчить про
достовірність показань як ОСОБА_2, так і ОСОБА_6 та ОСОБА_10.
За показаннями свідка ОСОБА_11, він був представлений
ОСОБА_10 при першій зустрічі як найманий вбивця, якому буде
виплачено за вбивство двох осіб 15 000 доларів США.
За показаннями ОСОБА_11 він не мав жодних даних про цих осіб,
не знав їх прізвищ. Це ж випливає і з показань ОСОБА_10, що він не
був знайомий з ОСОБА_3 і ОСОБА_9 на момент звернення до нього
ОСОБА_2, інформацію про яких він отримав від останнього.
Суд дійшов обгрунтованого висновку, що вилучені у ОСОБА_11
гроші в іноземній валюті, "Notebook" з інформацією про автомобілі,
з помітками про дислокацію офісів та помешкань потерпілих, про
місце знаходження зброї були надані ОСОБА_5 ОСОБА_10, а останнім -
ОСОБА_11, про що обидва ствердили. Про це ж свідчать і дані
протоколів прослуховування легалізованих матеріалів
оперативно-технічних заходів, з яких випливає, що саме ОСОБА_5
замовив через ОСОБА_10 умисне вбивство ОСОБА_3 і ОСОБА_9. Ці
докази є достовірні, добуті з дотриманням вимог КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
Доводи ОСОБА_2, що в цій частині обвинувачення його обмовив
ОСОБА_10, - голослівні, оскільки останній, викриваючи ОСОБА_2,
викривав і себе у вчиненні злочину, який не був доведений до кінця
з причин, незалежних від його волі, але за який ОСОБА_10 поніс
покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Безпідставними є доводи скарг, що висновок суду щодо винності
ОСОБА_2 у організації вбивства двох осіб за попередньою змовою
групою осіб знаходиться у суперечності з висновком суду, зробленим
у вироку по справі відносно ОСОБА_10 від 6 липня 2006 року.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України від 30 листопада 2006 року виключено з
вироку щодо ОСОБА_10 рішення суду про непричетність до скоєного
ОСОБА_10 злочину ОСОБА_5, оскільки такий висновок був передчасним
у справі, в якій ОСОБА_5 не пред'являлось будь-яке обвинувачення.
Разом з тим підлягають частковому задоволенню доводи скарг
щодо необгрунтованості висновків суду про винність ОСОБА_2 у
незаконному придбанні, носінні і зберіганні вогнепальної зброї та
боєприпасів до неї.
З мотивувальної частини вироку щодо ОСОБА_2 вбачається, що
останній у грудні 2005 року придбав у невстановленої слідством
особи бойовий пістолет конструкції Токарєва ТТ, калібру 7,62 мм,
1954 р. випуску, і 16 патронів до нього, які носив та зберігав під
контейнером за ринком будівельних матеріалів.
Винним себе у вчиненні цього злочину ОСОБА_5 не визнав. З
вироку у справі ОСОБА_10 вбачається, що суд визнав доведеним
незаконне придбання та зберігання ОСОБА_10 такого ж виду зброї, з
тими ж ідентичними номерами стволу і рамки - НОМЕР_1 та
кожуха-затвора - НОМЕР_2 та 16 патронів, що і у ОСОБА_2. При
цьому, як зазначено у вироку щодо ОСОБА_10, він придбав їх в
районі Центрального ринку м. Сімферополя у невстановленої
слідством особи, а не в особи, справа щодо якої виділена в окреме
провадження, якщо б малась на увазі передача зброї і боєприпасів
ОСОБА_5.
Оскільки в цій частині вирок суду щодо ОСОБА_2 знаходиться у
суперечності з вироком суду в цій частині щодо ОСОБА_10, який
раніше набрав законної сили, - він підлягає скасуванню за
недоведеністю участі ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.
263 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Дії ОСОБА_2 за ст.ст. 19, 145 ч. 2, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27
п.п. 1, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані
правильно.
Призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки враховує як ступінь тяжкості
вчиненого злочину, так і особу винного та обставини, що
пом'якшують і обтяжують покарання.
З урахуванням наведеного це покарання є мінімальним, з
передбаченого статтею, яка визначає покарання за найбільш тяжкий
злочин.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
судів
у х в а л и л а:
Касаційне подання прокурора задовольнити:
- вирок колегії суддів Судової палати в кримінальних справах
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2006
року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінити:
- виключити з кваліфікації їх дій за ст. 145 ч. 2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфікуючу ознаку - заподіяння значної шкоди
потерпілому.
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 і в його інтересах
захисників - адвоката ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково:
- вирок в частині засудження ОСОБА_5 за ст. 263 ч. 1 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасувати, а справу закрити на підставі п. 2
ст. 213 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за недоведеністю його участі у
цьому злочині.
В решті касаційні скарги залишити без задоволення, а
зазначений вирок щодо ОСОБА_5 залишити без змін.
Судді:
Верещак В.М. Мороз М.А. Гошовська Т.В.