У х в а л а
 
                    I М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                     Верховного Суду України
                            у складі:
 
     головуючого - судді
     Паневіна В.О., 
     суддів
     Глоса Л.Ф. і Коротких О.А.,
     за участю прокурора захисника засудженої
 
     ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
 
     розглянувши в судовому засіданні в м. Києві  24  квітня  2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою  засудженої  ОСОБА_2
та її захисника ОСОБА_1,
 
                           встановила:
     вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 14 жовтня
2005 року
 
                             ОСОБА_2,
     IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
     уродженку Республіки Казахстан, жительку м.  Херсона,  раніше
не судиму,
     засуджено:
     -  за ч. 2 ст. 366 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          із  застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  4  роки  позбавлення  волі  без
позбавлення  права  обіймати  певні  посади  чи  займатися  певною
діяльністю;
     - за  ч.  5  ст.  191  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          України   із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 4 роки  позбавлення
волі без позбавлення права  обіймати  певні  посади  чи  займатися
певною діяльністю.
     На підставі ст.  70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів МасленніковійГ.  визначено  остаточне  покарання  у  виді
позбавлення волі строком на 5 років.
     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          її  звільнено  від
відбування покарання з випробуванням  з  іспитовим  строком  на  2
роки.
     Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 21  березня
2006 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
     Як установив суд, у період з червня 2000 року до грудня  2003
року,  ОСОБА_2,  працюючи  IНФОРМАЦIЯ_2  товариства  з   обмеженою
відповідальністю  виробничо-комерційного  підприємства  (далі  ТОВ
ВКП)  "Промвентиляція"  та  будучи  службовою  особою,   з   метою
заволодіння  чужим  майном  шляхом  зловживання  своїм   службовим
становищем привласнила грошові кошти в особливо великому розмірі.
     Крім того, в той же період часу  ОСОБА_2  внесла  в  офіційні
документи  -  табелі,  розрахунки  і  розрахункові  відомості  для
нарахування заробітної плати працівникам ТОВ ВКП  "Промвентиляція"
завідомо  неправдиві  відомості   про   встановлення   коефіцієнту
трудової участі при нарахуванні  заробітної  плати.  У  зв'язку  з
застосуванням   цього   коефіцієнта    незаконно    нараховувалася
заробітна плата в завищеному розмірі їй та працівникам товариства:
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,  що
спричинило тяжкі наслідки на загальну суму 19 119 грн.
     У  касаційній  скарзі  засуджена  та  її  захисник  порушують
питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 з  направленням
справи на нове  розслідування.  Вважають,  що  в  діях  засудженої
відсутній  склад  злочину.   На   обгрунтування   доводів   скарги
посилаються на безпідставність порушення кримінальної  справи,  на
відхилення судом клопотань  засудженої про допит свідка ОСОБА_9 та
про     призначення     й     проведення     почеркознавчої      і
судово-бухгалтерської експертиз.
     Заслухавши доповідь  судді  Верховного  Суду  України,  думку
прокурора ОСОБА_10,  яка  частково  підтримала  касаційну  скаргу,
пояснення захисника ОСОБА_1 та засудженої ОСОБА_2, які  підтримали
касаційну скаргу,  перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши
наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона  підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
     Відповідно до вимог ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         в  ухвалі
апеляційного суду мають бути зазначені суть апеляції  та  докладні
мотиви прийнятого рішення, зокрема,  при  залишенні  апеляції  без
задоволення - підстави, через які її визнано необгрунтованою.
     Ці вимоги закону  апеляційним  судом  при  розгляді  апеляцій
засудженої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 порушенно.
     Апеляційний суд навів ті докази, якими суд  першої  інстанції
обгрунтував  висновок  про  доведеність  винуватості   ОСОБА_2   у
вчиненні злочинів, без їх аналізу і  оцінки  та  без  спростування
доводів  апеляцій  про  невинуватість  засудженої,  неправильність
оцінки доказів судом першої інстанції.
     Так, зі  змісту  апеляції  захисника  ОСОБА_1  та  засудженої
ОСОБА_2  видно,   що   обгрунтовуючи   недоведеність   винуватості
засудженої,  вони  посилалися  на   показання   свідків   ОСОБА_3,
ОСОБА_11, ОСОБА_6.  Вказували,  що  судом  не  прийнято  до  уваги
наявність  на   ВКП   "Промвентиляція"   Положення   про   порядок
застосування КТУ, затвердженого і підписаного колишнім  директором
ОСОБА_3 ще у 2000 році, на підставі якого протягом чотирьох  років
працівникам підприємства нараховується заробітна плата. Крім того,
звертали увагу на те, що при судовому  розгляді  справи  засуджена
неодноразово заявляла  клопотання  про  проведення  почеркознавчої
експертизи  для  підтвердження  чи  спростування  її  доводів,  що
розпорядження  про  встановлення   коефіцієнту   трудової   участі
підписувалися директором підприємства, про допит  свідка  ОСОБА_9,
який  міг  дати  показання  на   спростування   пред'явленого   їй
обвинувачення, але в задоволенні цих клопотань  безпідставно  було
відмовлено.  Унаслідок  цього  залишилися  недослідженими  істотні
обставини справи. Також посилалися на  те,  що  досудове  слідство
проведено неповно і однобічно, що вирок постановлено з  порушенням
вимог  кримінально-процесуального  законодавства  і  неправильного
застосування кримінального закону, що призвело до необгрунтованого
засудження ОСОБА_2
     Апеляційний суд не спростував цих доводів апеляції,  ретельно
їх не перевірив, належним чином не проаналізував і  свого  рішення
докладно не мотивував.
     Таким чином апеляційний суд допустив таке  порушення  чинного
кримінально-процесуального законодавства, яке істотно вплинуло  на
правильність  прийняття  рішення  в  апеляційному  порядку,  що  є
безумовною підставою для скасування рішення апеляційного суду.
     На підставі викладеного  колегія  суддів  вважає,  що  ухвала
апеляційного суду підлягає скасуванню,  а  справа  направленню  на
новий апеляційний розгляд, який належить  провести  з  дотриманням
вимог закону.
     Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів
 
                            ухвалила:
 
     касаційну скаргу  захисника  ОСОБА_1  та  засудженої  ОСОБА_2
задовольнити частково.
     Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від  21  березня
2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати,  а  справу  направити  на  новий
апеляційний розгляд в то й же  апеляційний  суд  в  іншому  складі
суддів.
                              Судді:
 
     Паневін В.О.  Коротких О.А.  Глос Л.Ф.