У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Cудової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Гриціва М.I., Косарєва В.I.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від
14 жовтня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області
від 5 липня 2005 року.
Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 14 жовтня 2004 року
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, громадянина України, раніше
судимого:
25.04.2000 року за ст. 101 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960
року на 2 роки позбавлення волі;
11.11.2003 року за ст. 185 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1
рік 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку
строком на 1 рік,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років
позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 10 років
позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 5 липня 2005
року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за умисне заподіяння
потерпілій ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили її
смерть за обставин, викладених у вироку.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, за її змістом,
просить судові рішення скасувати, а справу направити на додаткове
розслідування, посилаючись на те, що судом першої інстанції
неправильно встановлені фактичні обставини справи та те, що
показання під час досудового слідства він давав під фізичним та
психологічним тиском на нього з боку працівників міліції. Крім
того вказує на те, що його клопотання про виклик до апеляційного
суду було безпідставно залишено без уваги.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів, діючи в
межах касаційної скарги засудженого, вважає, що ця скарга
задоволенню не підлягає з таких підстав.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що справу за
обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину
розглянуто судом в порядку ст. 299 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, проти
чого він не заперечував у судовому засідання, повністю визнавши
свою вину у заподіянні своїй матері ОСОБА_2 тяжких тілесних
ушкоджень, що спричинили її смерть.
При цьому ОСОБА_1 було роз'яснено положення ч. 3 ст. 299 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
про те, що він буде позбавлений права
оскаржувати фактичні обставини. Крім того, ці обставини,
відповідно до ст. 388 та ч. 3 ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, не
є предметом дослідження касаційного суду.
Разом з тим, як видно із аналізу зібраних у справі доказів,
злочинні дії ОСОБА_1 судом вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Що ж стосується посилань засудженого ОСОБА_1 про застосування
до нього незаконних методів досудового слідства, то вони є
безпідставними, оскільки не грунтуються на матеріалах справи.
Необгрунтованим є також посилання засудженого на те, що його
клопотання про виклик до апеляційного суду було залишено без
уваги, бо як видно із матеріалів справи, такого клопотання ним не
заявлялося. Органами досудового слідства, судами першої та
апеляційної інстанції не допущено у справі й інших порушень
кримінально-процесуального закону, які б тягнули скасування
судових рішень щодо ОСОБА_1
Тому колегія суддів вважає, що у задоволенні його касаційної
скарги належить відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
С У Д Д I :
Міщенко С.М. Гриців М.I. Косарєв В.I.