У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кармазіна Ю.М.,
суддів Федченка О.С. і Школярова В.Ф.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.
на вирок Новотроїцького районного суду Херсонської області від 20
квітня 2004 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянин України, такий, що відповідно
до ч. 3 ст. 88 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є не судимим,
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на чотири
роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними
засобами; за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на вісім років
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
шляхом поглинення
менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено
вісім років позбавлення волі без позбавлення права керувати
транспортними засобами.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь: ОСОБА_2 1200
грн, ОСОБА_3 - 1119 грн 46 коп на відшкодування майнової та 2000
грн на відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_4 - 2834 грн 56 коп на
відшкодування майнової та 4000 грн моральної шкоди.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Херсонської області від 6 липня 2004 року вирок
щодо ОСОБА_1. змінено, виключено з нього обставину, що обтяжує
покарання, - настання тяжких наслідків. У решті вирок залишено без
зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 13 липня
2003 року близько 1-ої год. ночі, керуючи в стані алкогольного
сп'яніння мотоциклом "Iж-Юпітер" з вимкненими світловими
пристроями, рухаючись по автодорозі між населеними пунктами смт.
Сиваське Новотроїцького району Херсонської області, порушив вимоги
п.п. 2.1.а, 2.3 а,г, 2.9 а,в,є, 12.2, 12.3, 19.1 Правил дорожнього
руху та виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з
мотоциклом "Мінськ" під керуванням ОСОБА_5 У результаті зіткнення
пасажири мотоцикла - ОСОБА_3 отримала середньої тяжкості тілесні
ушкодження, а ОСОБА_4 - тяжкі тілесні ушкодження.
03 лютого 2004 року близько 21-ої год. у смт. Сиваське
Новотроїцького району Херсонської області ОСОБА_1, перебуваючи в
стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних
відносин умисно завдав ОСОБА_6 удари руками та ногами в тулуб і
голову, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили
смерть потерпілого.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення
змінити, пом'якшити покарання та зменшити розмір майнового і
морального відшкодування. Вказує, що суд, визнаючи його винним за
ст. 286 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не врахував вину водія
ОСОБА_5 у створенні дорожньо-транспортної пригоди. Зазначає, що
смерть потерпілого ОСОБА_6 могла настати за інших обставин,
внаслідок його побиття іншими особами. Посилається на порушення
його права на захист і неповне ознайомлення з матеріалами справи
після закінчення досудового слідства.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в
її задоволенні необхідно відмовити.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
злочинів, за які його засуджено, підтверджується дослідженими
судом доказами, яким дано належну оцінку.
На досудовому слідстві та в суді ОСОБА_1, визнаючи повністю
вину у вчиненні даних злочинів, показав, що 12 липня 2003 року
повертався вночі в смт. Сиваське в стані алкогольного сп'яніння на
мотоциклі "Iж-Юпітер", який був у несправному стані й без
освітлення. Виїхавши на зустрічну смугу руху, допустив зіткнення з
мотоциклом "Мінськ" під керуванням ОСОБА_5 Крім того, ОСОБА_1
підтверджував, що 03 лютого 2004 року в ході вживання алкогольних
напоїв з ОСОБА_6, обурився на останнього, оскільки той купив менше
спиртного, ніж домовлялись. Після цього двічі вдарив потерпілого
кулаком в обличчя та завдав удар ногою у щелепу, а згодом наніс
йому ще два удари рукою в тулуб.
При проведенні відтворення обстановки та обставин події
ОСОБА_1 у присутності понятих і експерта показав і розповів про
механізм заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.
Свідок ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_1 у ході сварки з ОСОБА_6
завдав потерпілому удари в обличчя, а коли той затулив лице,
вдарив його ногою у щелепу. Наступного ранку побачив ОСОБА_6, який
лежав біля їх воріт і хрипів. Потім приїхали батьки ОСОБА_6, щоб
його забрати, але він був же мертвий.
Аналогічні показання давали свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
За даними висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_6
настала від здавлювання головного мозку субдуральною гематомою в
результаті закритої внутрішньочерепної травми, яка могла
утворитись від нанесення ударів руками і ногами в область голови у
ніч 03-04.02.2004 року (а.с.45-46).
Дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, суд
дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1
в умисному заподіянні ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, що
спричинили смерть потерпілого.
Тому доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про
можливість заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_6 іншими особами є
безпідставними, оскільки спростовуються наявними у справі
доказами.
Не грунтуються на матеріалах справи доводи касаційної скарги
ОСОБА_1 у частині його засудження за ч. 2 ст. 286 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Iз показань потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5
вбачається, що вони рухались на мотоциклі "Мінськ" ближче до
правої сторони дороги і їм назустріч виїхав мотоцикл "Iж-Юпітер"
без освітлення під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого сталось
зіткнення і потерпілі отримали тілесні ушкодження.
За даними висновків судово-медичних експертиз у ОСОБА_3
виявлено середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за
критерієм тривалого розладу здоров'я, в ОСОБА_4 - тяжкі тілесні
ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, які могли
виникнути в результаті зіткнення мотоциклів (а.с. 104, 108).
Крім того, апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією
засудженого ОСОБА_1, перевірив всі викладені в ній доводи та з
наведенням відповідних мотивів визнав їх безпідставними, а вирок
щодо нього - законним і обгрунтованим.
Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286, ч. 2 ст. 121 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
врахував ступінь тяжкості вчинених
злочинів, дані про особу винного та конкретні обставини справи, в
тому числі й ті, на які він посилається в скарзі. Призначене
засудженому покарання є необхідним для його виправлення та
попередження вчинення ним нових злочинів, тому підстав для його
пом'якшення не вбачається.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у
справі не виявлено.
Iз матеріалів справи видно, що на досудовому слідстві з
моменту затримання ОСОБА_1 йому роз'яснялись його процесуальні
права, в тому числі і право мати захисника, але скористатись цим
правом він відмовився, що підтверджується його записом у
відповідних процесуальних документах. У судовому засіданні ОСОБА_1
також заявив про відмову від захисника та здійснення ним захисту
самостійно.
Твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що він страждає на
психічне захворювання, а тому участь у справі захисника була
обов'язковою, є безпідставними.
Iз даних висновку судово-психіатричної експертизи вбачається,
що ОСОБА_1 психічним захворюванням не страждає і у період часу,
віднесеного до інкримінованого ним діяння, не знаходився у стані
тимчасового хворобливого розладу душевної діяльності, а перебував
у стані простого алкогольного сп'яніння; міг віддавати звіт своїм
діям і керувати ними (а.с.168-170).
З огляду на це, доводи засудженого ОСОБА_1 про позбавлення
його права на захист є такими, що не грунтуються на законі.
Перевіркою матеріалів справи не виявлено порушень вимог ст.
218 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, оскільки ОСОБА_1 після закінчення
досудового слідства ознайомився з усіма матеріалами справи і
будь-яких скарг або клопотань не подавав, що підтверджується його
підписом (а.с. 179).
Рішення суду про розв'язання цивільних позовів грунтується на
вимогах закону, а тому підстав для зменшення встановлених судом
сум грошових стягнень, про що ставиться питання в касаційній
скарзі засудженого ОСОБА_1, не вбачається.
Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи
щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням
учасників процесу немає.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1відмовити.
судді:
Ю.М. Кармазін О.С. Федченко В.Ф. Школяров