У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Кармазіна  Ю.М., 

     суддів

     Федченка О.С.  і  Школярова В.Ф. 

     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  24  квітня  2007
року  кримінальну  справу  за   касаційним   поданням   заступника
прокурора  Миколаївської  області   на   постанову   Новоодеського 
районного суду Миколаївської області від 6 жовтня 2005  року  щодо
ОСОБА_1

     Цією постановою кримінальну справу щодо

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

     громадянина України, несудимого,

     за обвинуваченням його у вчиненні злочину, передбаченого  ст.
128 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , закрито.

     У апеляційному порядку справа не переглядалась.

     Як визнав суд, ОСОБА_1 16 квітня 2005 року вдень, знаходячись
у стані алкогольного сп'яніння в будинку ОСОБА_2, що  по  АДРЕСА_1
під  час  сварки  заподіяв  ОСОБА_2   з  необережності   середньої
тяжкості тілесне ушкодження, штовхнувши її,  внаслідок  чого  вона
впала на цементу підлогу, що спричинило перелом хірургічної  шийки
правої стегнової кістки зі зміщенням.

     У  касаційному  поданні  заступник  прокурора   Миколаївської
області  просить  постанову  щодо  ОСОБА_1  скасувати,  а   справу
направити на новий  судовий  розгляд.  Вважає,  що  суд,  оцінивши
докази та дійшовши висновку про кваліфікацію дій  ОСОБА_1  за  ст.
128 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , виніс постанову, що суперечить вимогам
ст. 15 КПК України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        .  Посилається  на  формулювання  в
постанові фактичних обставин справи, яких обвинувальним  висновком
не описано.

     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає,  що
в його задоволенні необхідно відмовити.

     Відповідно ст. 46 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          особу,  яка  вперше
вчинила  злочин  невеликої  або  середньої  тяжкості,  може   бути
звільнено від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилась
з потерпілим  та  відшкодувала  завдані  нею  збитки  або  усунула
заподіяну шкоду.

     За  наявності  підстав,  зазначених  у  ст.  46  КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , у справах,  які  надійшли  до  суду  з  обвинувальним
висновком, суд у судовому засіданні виносить мотивовану  постанову
про закриття справи.

     Суд, розглянувши в судовому засіданні  клопотання  потерпілої
про примирення з  ОСОБА_1  та  аналогічне  клопотання  підсудного,
прийняв рішення про закриття кримінальної справи щодо  ОСОБА_1  на
підставі ст.  7-1  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  навівши  при  цьому
відповідні мотиви.

     При розгляді зазначених клопотань у судовому  засіданні  була
з'ясована з  цього  приводу  думка  прокурора,  який  у  вирішенні
питання    про    звільнення    підсудного    від     кримінальної
відповідальності поклався на розсуд суду.

     З  огляду  на  викладене,   постанова   суду   про   закриття
кримінальної справи щодо ОСОБА_1 на підставі ст. 7-1  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
         є обгрунтованою.

     Доводи касаційного подання прокурора  про  те,  що  постанову
винесено з істотним порушенням кримінально-процесуального закону є
безпідставними,   оскільки   суд   розглядав   справу   в    межах
пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1  ст.  122  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
          та  був  вправі  його  змінити,   кваліфікувати   дії
підсудного за ст.  128  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  яка  передбачає
відповідальність за менш тяжкий злочин.

     Не можна погодитись з доводами касаційного подання  прокурора
про порушення вимог ст. 15 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         з огляду на те,
що суд звільнив ОСОБА_1від кримінальної відповідальності у зв'язку
з примиренням підсудного з потерпілою  із  закриттям  кримінальної
справи, а отже, не приймав рішення  про  визнання  його  винним  у
вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , та
покарання за цим законом йому не призначав.

     Таким чином, підстав для призначення кримінальної  справи  до
касаційного  розгляду  з  обов'язковим   повідомленням   учасників
процесу немає.

     Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                         у х в а л и л а:

     у  задоволенні  касаційного  подання   заступника   прокурора
Миколаївської області відмовити.

                              судді:

     Ю.М. Кармазін    О.С. Федченко  В.Ф. Школяров