У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Гріціва М.I., Косарєва В.I.
за участю прокурора
Опанасюка О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
та касаційним поданням заступника прокурора Хмельницької області
на вирок Староконстянтинівського районного суду Хмельницької
області від 20 жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду
Хмельницької області від 7 грудня 2005 року.
Вироком Староконстянтинівського районного суду Хмельницької
області від 20 жовтня 2005 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 213 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 120 годин
громадських робіт.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 7 грудня
2005 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, на підставі ч. 4 ст. 74 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
його звільнено від призначеного судом
покарання, а в решті - залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за порушення порядку
здійснення операцій з металобрухтом, вчиненого ним в період з
лютого по липень 2004 року за обставин, викладених у вироку.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок
скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу
злочину на підставі п. 2 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
. При цьому
він вказує на однобічність та неповноту досудового і судового
слідства, неправильне застосування кримінального та істотне
порушення кримінально-процесуального законів, посилаючись на те,
що висновки суду про організацію ним незаконного пункту прийому
металобрухту та здійснення операцій з ним не відповідають
фактичним обставинам справи, бо його діяльність по збиранню і
реалізації металобрухту чорних та кольорових металів ліцензуванню
не підлягає, вилучений у нього брухт не є знаряддям злочину і не
нажитий злочинним шляхом, при повторному огляді металобрухту
органами слідства було порушено його право на захист.
У касаційному поданні заступника прокурора порушено питання
про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та
направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з
неправильним застосуванням цією інстанцією кримінального закону з
посиланням на те, що звільнення від призначеного покарання
застосовується до осіб за наявності двох обставин - бездоганної
поведінки та сумлінного ставлення до праці, тоді як ОСОБА_1 на час
розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції ніде не
працював.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про задоволення
касаційного подання та часткове задоволення касаційної скарги
засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги і касаційного подання, колегія суддів вважає, що
касаційне подання підлягає задоволенню повністю, а касаційна
скарга засудженого частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 74 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, особа яка
вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за
вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з
урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці,
цю особу на час розгляду справи у суді не можна вважати суспільно
небезпечною.
Таким чином, зі змісту цього закону вбачається, що особу може
бути звільнено від призначеного покарання лише за вироком суду та
при наявності двох обставин, які правильно зазначені прокурором у
поданні - бездоганної поведінки та сумлінного ставлення
засудженого до праці.
Проте, із матеріалів справи вбачається, що як на час
постановлення вироку, так і на час винесення ухвали засуджений
ОСОБА_1 ніде не працював. Тому висновок апеляційного суду про його
сумлінне ставлення до праці є таким, що не відповідає дійсності.
Зазначене також свідчить, що апеляційний суд, змінюючи вирок та
звільняючі ОСОБА_1 від призначеного покарання діяв всупереч
вимогам кримінального закону, встановленому у ч. 4 ст. 74 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
За таких обставин ухвала апеляційного суду, якою неправильно
застосовано кримінальний закон, відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
підлягає скасуванню, а справа направленню на
новий апеляційний розгляд, під час якого цьому суду слід
розглянути апеляцію засудженого відповідно до вимог кримінального
та кримінально-процесуального законів.
Оскільки у скарзі засудженого ОСОБА_1 також зазначається про
неправильне застосування кримінального та істотне порушення
кримінально-процесуального законів, при новому апеляційному
розгляді справи суд має також врахувати й доводи цієї касаційної
скарги.
На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
касаційне подання заступника прокурора Хмельницької області
задовольнити, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити
частково.
Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 7 грудня
2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий
апеляційний розгляд.
С У Д Д I :
Міщенко С.М. Гриців М.I Косарєв В.I.