У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Гриціва М.I., Косарєва В.I.
за участю прокурора
Опанасюка О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1
на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 9 лютого 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянку України, раніше не судиму,
засуджено за ч. 2 ст. 302 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік
обмеження волі.
На підставі статей 75 і 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1
звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим
строком 1 рік та покладенням на неї обов'язку повідомляти органи
кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, ухвалено вважати ОСОБА_1
засудженою за ст. 302 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді штрафу в сумі
1500 грн.
ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що протягом 2005
року вона займалася звідництвом для розпусти з метою наживи за
обставин, викладених у вироку.
У касаційних скаргах засуджена ОСОБА_1 просить вирок
місцевого суду скасувати, звільнити її від призначеного покарання
на
підставі ст. 74 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
або направити
справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що покарання
їй призначене всупереч вимогам ч. 3 ст. 61 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
оскільки вона має дитину віком до чотирнадцяти років.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про часткове
задоволення касаційних скарг засудженої та направлення справи на
новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи цих скарг, колегія суддів вважає, що касаційні
скарги засудженої підлягають частковому задоволенню з таких
підстав.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за ч. 2
ст.302 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 1 року обмеження волі, від
відбування якого звільнено на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Як видно із вироку, матеріалів справи та копії свідоцтва про
народження, ОСОБА_1 на час постановлення вироку мала сина Андрія
2004 року народження. Таким чином, обмеження волі судом першої
інстанції їй призначено всупереч вимог ч. 3 ст. 61 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
На цей вирок засуджена подала апеляцію, в якій зазначила про
неправильне застосування судом першої інстанції кримінального
закону та просила про звільнення від покарання на підставі ч. 4
ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Незважаючи на те, що вирок оскаржила сама засуджена, якій
було незаконно призначено покарання у виді обмеження волі, від
відбування якого звільнено з випробуванням на підставі ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, апеляційний суд, хоча й із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, але призначив їй реальне покарання у
виді штрафу, тим самим вийшов за межі апеляції та погіршив
становище засудженої, бо за вироком суду її було звільнено від
реального відбування призначеного покарання.
Тому враховуючи, що у зв"язку із наявністю у засудженої
неповнолітньої дитини їй не може бути призначене покарання у виді
обмеження волі, а також інші види покарань, від відбування яких
вона має бути звільнена із застосуванням ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, виходячи також із бездоганної поведінки засудженої та
її сумлінного ставлення до праці після вчинення злочину і розгляду
справи судом (а.с. 169, 171), колегія суддів дійшла висновку, що
ОСОБА_1 перестала бути суспільно небезпечною особою, а тому
відповідно до вимог ч. 5 ст. 7 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підлягає
звільненню від призначеного їй покарання.
З урахуванням зазначених обставин вирок суду та ухвала
апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягають зміні, призначене їй
вироком та ухвалою покарання - виключенню із цих судових рішень, а
сама засуджена - звільненню від покарання на підставі ч. 5 ст. 7
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
На підставі наведеного, керуючись статтями 7, 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 9 лютого 2006 року та хвалу Апеляційного суду Хмельницької
області від 25 липня 2006 року щодо ОСОБА_1змінити, виключити з
вироку рішення про призначення засудженій покарання у виді
обмеження волі строком на один рік із звільненням від його
відбування на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а із
ухвали - рішення про призначення засудженій покарання у виді
штрафу в сумі 1500 грн.
Вважати ОСОБА_1 засудженою зазначеним вироком за ч. 2 ст. 302
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
зі звільненням від покарання.
С У Д Д I :
Міщенко С.М. Гриців М.I. Косарєв В.I.