У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів палати Верховного Суду України
з кримінальних справ у складі:
головуючого - Присяжнюк Т.I.
суддів - Таран Т.С., Філатова В.М.
за участю прокурора - Кравченко Є.С.
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2007
року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь в
розгляді справи, на вирок Долинського районного суду
Iвано-Франківської області від 21 червня 2006 року, яким
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, громадянка України, уродженка та
жителька АДРЕСА_1, заміжня, має на утриманні двоє неповнолітніх
дітей, раніше не судима,-
засуджена за ст.212 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою
діяльністю строком на 3 роки з конфіскацією 1/2 частки всього
належного їй майна;
- за ст.358 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі;
- за ст.358 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік обмеження
волі.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим
остаточно їй визначено покарання 5 років позбавлення волі з
позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на
3 роки з конфіскацією 1/2 частки всього належного їй майна.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнена
від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового
строку 2 роки.
На підставі ст.76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
зобов'язано ОСОБА_1
періодично з'являтися для реєстрації в органи
кримінально-виконавчої системи та повідомляти їх про зміну місця
проживання.
У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.
ОСОБА_1 засуджена за те, що вона як особа, яка займається
підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи та
зобов'язана сплачувати податки, протягом червня 2004 року - травня
2005 року умисно ухилилася від сплати до бюджету 110723 гривень
податку на доходи фізичних осіб та 326804 гривень податку на
додану вартість, всього на загальну суму 437527 гривень, що є
особливо великим розміром, а також повторно підробила документи,
які видаються підприємством та громадянином-підприємцем і які
надають права та звільняють від обов'язків з метою використання їх
та використала ці завідомо підроблені документи.
У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність
кваліфікації дій ОСОБА_1, вважає, що вирок щодо неї підлягає
скасуванню у звcязку з невідповідністю призначеного покарання
тяжкості вчинених злочинів та особі засудженої внаслідок м'якості,
неправильним застосуванням кримінального закону.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування
прокурора на підтримку касаційного подання прокурора, який приймав
участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи
касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає
задоволенню, а вирок суду щодо ОСОБА_1 скасуванню з направленням
справи на новий судовий розгляд.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, зроблено
обгрунтований висновок про доведенність вини засудженої, а також
правильно кваліфіковано її дії і в цій частині вирок суду щодо
ОСОБА_1 ніким не оскаржено.
Однак при призначенні покарання ОСОБА_1 судом допущенні
істотні порушення вимог закону, а саме: призначаючи ОСОБА_1
покарання за ст.358 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у виді обмеження
волі, судом порушенні вимоги ч.3 ст.61 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
про
те, що таке покарання не може бути застосовано до жінок, які мають
дітей віком до 14 років. Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1
має дочку ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2 та сина ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_3,
тому таке покарання їй не могло бути призначене.
Судом було також порушено вимоги ст.75, 77 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки, відповідно до вказаного закону, при
звільненні особи від покарання з випробуванням додаткове покарання
у виді конфіскації майна не застосовується, а ОСОБА_1 за ч.3
ст.212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та при визначені осотаточного
покарання за сукупністю злочинів застосовано додаткове покарання -
конфіскацію майна.
Крім того, судом, при вирішенні питання про звільнення
засудженої від відбування покарання з випробуванням в порядку
ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не в повній мірі враховано тяжкість
вчинених злочинів, а саме: засудженою вчинено сукупність злочинів,
один із яких відповідно до ч.4 ст.12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є
тяжким, цими злочинами державі завдано збитків на загальну суму
437527 грн, тому колегія суддів вважає, що призначене покарання не
відповідає тяжкості вчиненого злочину.
Якщо при новому розгляді справи винність ОСОБА_1 буде
доведено повністю, не зміниться обсяг обвинувачення або не буде
встановлено інших обставин, що пом'якшують покарання, то
призначене судом покарання слід вважати м'яким.
Керуючись ст. 395,396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А:
касаційне подання прокурора задовольнити. Вирок Долинського
районного суду Iвано-Франківської області від 21 червня 2006 року
щодо ОСОБА_1 - скасувати за м'якістю призначеного їй покарання,
справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду іншим
суддею.
Судді :
Присяжнюк Т.М. Таран Т.С. Філатов В.М.