Ухвала
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів з участю прокурора
Косарєва В.I. та ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Тернопільської області на вирок Шумського районного суду
від 25 лютого 2005 року щодо ОСОБА_3,
встановила:
цим вироком
ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_1, громадянина України, уродження та
мешканця міста Шумська Тернопільської області, раніше судимого 28
лютого 2002 року за ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
позбавлення волі строком на один рік і шість місяців, від
відбування якого на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
було
звільнено з випробуванням з іспитовим строком один рік,
засуджено за:
· ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 (три) роки
позбавлення волі;
· ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69
на 3 (три) роки 6 місяців позбавлення волі;
· ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік 6 місяців
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим
визначено покарання позбавлення волі строком на 3 (три) роки і
шість місяців.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання
за попереднім вироком призначено остаточне покарання 4 (чотири)
роки позбавлення волі.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_4, щодо якого касаційного
подання чи касаційної скарги не подано.
За вироком суду злочини були вчинені за таких обставин.
ОСОБА_3, будучи в стані алкогольного сп'яніння, за
попередньою змовою в групі з ОСОБА_4, вирішив незаконно заволодіти
транспортним засобом. З цією метою 9 січня 2005 року близько 2-ої
години проникли на подвір'я господарства потерпілого ОСОБА_5.,
розташованого у АДРЕСА_1, де намагались запустити двигун
автомобіля марки ГАЗ-САЗ, вартістю 5500 гривень, проте не змогли з
незалежних від їх волі причин.
Тієї ж доби і в тому ж місті, близько 3-ої години, ОСОБА_3 за
попередньою змовою з ОСОБА_4 проникли в належний потерпілому
ОСОБА_6. гараж і заволоділи його автомобілем ВАЗ 2121, який
внаслідок невмілого керування пошкодили на загальну суму 3900
гривень.
ОСОБА_3, знаючи про неповноліття ОСОБА_4, втягнув його в
злочинну діяльність.
В апеляційному порядку вирок суду не переглядався.
У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи фактичних
обставин справи, посилаючись на необгрунтованість застосування до
ОСОБА_3 ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, порушує питання про
скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора ОСОБА_2, який просить вироку скасувати з підстав,
наведених у поданні, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне
подання задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції
повно, всебічно, неупереджено та об'єктивно дослідив зібрані в
справі докази, дав їм належну оцінку й дійшов правильного висновку
про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів,
що не оспорюється у касаційному поданні.
При вирішенні питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд
врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, конкретні
обставини справи, відомості про його особу та обставини, що
пом'якшують та обтяжують покарання. Зокрема, суд зазначив у
вироку, що приймає до уваги тяжкість та кількість вчинених
злочинів, відомості про попередню судимість, у тому числі й за
вироком Шумського районного суду Тернопільської області від 28
липня 2004 року за ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, на який є
посилання в касаційному поданні, та негативну характеристику.
Поряд з тим зважив на щире каяття винного, його молодий вік,
виховування в неповній та матеріально незабезпеченій сім'ї.
Врахувавши наведені обставини, що пом'якшують покарання та
істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а також
відомості про особу ОСОБА_3, суд відповідно до правил ст. 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначив йому покарання, яке за видом та
розміром пов'язане з ізоляцією від суспільства, наближене до
мінімальної межі найтяжчої санкції однієї із статей звинувачення й
є необхідним та достатнім для виправлення та попередження нових
злочинів.
У контексті наведеного слід також зазначити, що прокурор,
який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в
судових дебатах просив суд обрати ОСОБА_3 покарання у виді
позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Тому доводи касаційного подання про м'якість призначеного
ОСОБА_3 покарання є необгрунтованими та непереконливими.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а :
відмовити в задоволенні касаційного подання заступника
прокурора Тернопільської області.
С у д д і:
Міщенко С.М. Косарєв В.I. Гриців М.I.