У Х В А Л А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

головуючого      Селівона О.Ф.                       

суддів           Кривенди О.В., Кузьменко О.Т.,      

за участю        Вергізової Л.А.                     

прокурора

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 квітня  2007  року

кримінальну справу за касаційним поданням прокурора,  який  брав

участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26  травня

2005 р.

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, судимості не має,

засуджено  за  ч. 2 ст.156 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  1  рік  1

місяць  позбавлення волі, ч.2 ст.301 КК України ( 2341-14  ) (2341-14)
          до

штрафу у сумі 3 400 грн. з конфіскацією порнографічної продукції

та відеопродукції й засобів для її демонстрації.

На  підставі  ст.70  КК України ( 2341-14  ) (2341-14)
          ОСОБА_1  остаточно

призначено  покарання 1 рік 1 місяць позбавлення волі,  штраф  у

сумі  3  400  грн.  з конфіскацією порнографічної  продукції  та

відеопродукції й засобів для її демонстрації.

Ухвалою  Апеляційного суду Кіровоградської області від 2  серпня

2005  р. апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді  справи

судом  першої інстанції, залишено без задоволення, а  вирок  без

зміни.

ОСОБА_1  визнано  винуватими у тому, що він у період  із  червня

2002 р. по травень 2004 р. у м. Кіровограді вчинив розпусні  дії

щодо  малолітніх ОСОБА_3 (13.01.1989 р.н.) і ОСОБА_2 (11.03.1989

р.н.)  й  щодо неповнолітніх ОСОБА_4 (23.02.1988 р.н.) таОСОБА_5

(26.02.1989 р.н.).

Його також визнано винуватим у тому, що він у цей же період у м.

Кіровограді  виготовляв предмети порнографічного характеру,  які

збував  малолітнімОСОБА_3.,  ОСОБА_2  і  неповнолітнімОСОБА_4  і

ОСОБА_5

У  касаційному  поданні прокурор, посилаючись на невідповідність

призначеного ОСОБА_1 покарання ступені тяжкості злочинів та його

особі  внаслідок  м'якості, просить судові  рішення  щодо  нього

скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала  подання,

перевіривши  матеріали  справи, обговоривши  доводи  подання  та

заперечення,  подані  захисником  засудженого,  колегія   суддів

вважає, що у задоволенні касаційного подання слід відмовити.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні розпусних  дії

щодо    малолітніх    ОСОБА_3,    ОСОБА_2    та    неповнолітніх

ОСОБА_4,ОСОБА_5   і   виготовленні   предметів   порнографічного

характеру, із подальшим їх збутом вищезазначеним особам та  щодо

кваліфікації  його  дій за ч. 2 ст.156 і ч.2 ст.301  КК  України

( 2341-14  ) (2341-14)
          є  законними й обґрунтованими,  і  в  поданні  не

заперечуються.

Твердження прокурора про те, що призначене ОСОБА_1 покарання  не

відповідає  ступені  тяжкості злочинів та його  особі  внаслідок

м'якості, є непереконливими.

Відповідно  до  ст.65  КК  України ( 2341-14  ) (2341-14)
          суд  призначає

покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу

винного  та  обставини, що пом'якшують та  обтяжують  покарання.

Особі,  яка  вчинила  злочин,  має  бути  призначене  покарання,

необхідне  й  достатнє для її виправлення та попередження  нових

злочинів.

По  справі  встановлено, що суд, призначаючи ОСОБА_1  покарання,

обґрунтовано  врахував, ступінь тяжкості вчинених ним  злочинів,

які віднесено до середньої тяжкості, особу засудженого, який  за

до вчинення злочинів характеризувався позитивно, до кримінальної

відповідальності раніше не притягувався, є сиротою  та  має  ряд

хронічних захворювань, обставину, що пом'якшує покарання -  щире

каяття, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.

З  урахуванням  цих  обставин суд дійшов  вірного  висновку  про

можливість  призначення ОСОБА_1 наближеного до мінімального,  за

санкціями  ч.2  ст.156  і ч.2 ст.301 КК  України  ( 2341-14  ) (2341-14)
        ,

покарання,   з   чим  обгрунтовано  погодилася  колегія   суддів

апеляційного  суду,  та,  яке вважає достатнім  для  виправлення

засудженого  та  попередження  нових  злочинів,  колегія  суддів

касаційного суду.

Отже, передбачені законом підстави для скасування судових рішень

по справі відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

                        У Х В А Л И Л А:

вирок  Кіровського районного суду м. Кіровограда від  26  травня

2005  року  та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської  області

від  2  серпня  2005  року щодо ОСОБА_1 залишити  без  зміни,  а

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді  справи

судом апеляційної інстанції - без задоволення.