У х в а л а

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

               Верховного Суду України у складі :

головуючого         Коновалова В.М.,

суддів              Канигіної Г.В., Скотаря А.М.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 19 квітня  2007  року

кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.  і

його  захисника ОСОБА_2 на вирок Оболонського районного суду  м.

Києва  від 20 березня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової

палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від  23

травня 2006 року щодо ОСОБА_1.

Цим вироком   ОСОБА_1,

            ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця м. Харкова,

раніше не судимого,

засуджено за ст.15, ч.1 ст.369 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 2  роки

обмеження волі.

На  підставі ч.4 ст.74 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         ОСОБА_1. звільнено

від призначеного покарання.

Ухвалою  колегії  суддів судової палати у  кримінальних  справах

Апеляційного  суду м. Києва від 23 травня 2006 року  вирок  щодо

ОСОБА_1.  в  порядку  ст.365 КПК України ( 1003-05  ) (1003-05)
          змінено,

зазначено в резолютивній частині, що речовий доказ по  справі  -

предмет  хабара 100 гривень - конфіскувати у власність  держави,

замість  передачі  у дохід держави. В решті вирок  залишено  без

зміни.

Згідно  з  вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні  замаху  на

дачу хабара службовій особі за таких обставин.

9  червня 2005 року, близько 12 год. 45 хвилин, він у службовому

кабінеті  державної  виконавчої  служби  Оболонського  районного

управління юстиції у м. Києві звернувся до державного  виконавця

вказаного  відділуОСОБА_4  з проханням першочергового  погашення

боргу  на користь ПП ОСОБА_3, після чого поклав на стіл хабар  у

сумі 100 гривень в поліетиленовому файлі.

При   цьому   ОСОБА_4,  зрозумівши  злочинні   наміри   ОСОБА_1,

категорично відмовилася прийняти хабар, на що він, не  звернувши

уваги, з місця вчинення злочину пішов.

У  касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 і його захисник ОСОБА_2,

даючи свій аналіз обставинам справи, просять судові рішення щодо

ОСОБА_1  скасувати,  а  справу  закрити  за  відсутністю   події

злочину. Мотивують тим, що висновок суду про винуватість ОСОБА_1

у  вчиненні  злочину не відповідає фактичним обставинам  справи,

досудове  та судове слідство проведено однобічно та з порушенням

вимог   кримінально-процесуального  закону.  Крім  того,   також

зазначають, що апеляційний суд при розгляді даної справи частину

доводів апеляції ОСОБА_1 та його захисника залишив поза увагою.

Заслухавши  доповідь  судді,  перевіривши  матеріали  справи  та

обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає,  що

у задоволенні скарги слід відмовити.

Суд   обґрунтував  свої  висновки  про  доведеність  винуватості

ОСОБА_1 у вчинені злочину, за який його засуджено, доказами,  що

отримані  згідно з вимогами кримінально-процесуального закону  і

наведені у вироку.

Винуватість  ОСОБА_1 підтверджується показання свідків  ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

ОСОБА_12.

Крім  того винуватість ОСОБА_1 також підтверджується даними,  що

містяться у протоколі очної ставки між ОСОБА_4. і ОСОБА_1, даних

протоколу огляду місця події, протоколу огляду речових  доказів,

та іншими доказами, які є у матеріалах справи.

Уся  сукупність  зібраних по справі доказів була належним  чином

проаналізована   судом,   і  висновки   суду   про   доведеність

винуватості  ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку  злочину  є

обгрунтованими.

Як   видно  із  матеріалів  справи,  суд  апеляційної  інстанції

перевірив доводи апеляцій засудженого ОСОБА_1 та його захисника,

які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, і визнав їх

безпідставними  з  наведенням  в  ухвалі  відповідних   підстав.

Колегія суддів знаходить таке рішення апеляційного суду законним

і обґрунтованим.

Дії  ОСОБА_1  правильно кваліфіковано за ст.15,  ч.1  ст.369  КК

України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        , а покарання йому призначено відповідно  до

вимог ст.65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        . Застосування вимог ч.4 ст.74

КК є обґрунтованим.

Істотних  порушень вимог кримінально-процесуального закону,  які

могли б бути підставою для зміни або скасування постановлених  у

справі судових рішень, не виявлено.

Таким чином, при перевірці даної справи не виявлено передбачених

ч.1  ст.398  КПК  України  ( 1003-05 ) (1003-05)
         підстав  для  призначення

кримінальної  справи  до  касаційного розгляду  з  повідомленням

осіб, зазначених у ст.384 КПК України ( 1003-05 ) (1003-05)
        .

Враховуючи  наведене  та керуючись ст.394 КПК  України,  колегія

суддів

                        у х в а л и л а:

у  задоволенні  касаційної скарги засудженого  ОСОБА_1  та  його

захисника ОСОБА_2 відмовити.