розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Рівненської області на вирок Демидівського районного суду Рівненської області від 27 травня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області від 24 листопада 2005 року. Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

немаючого судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 201 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди, за ч. 2 ст. 209 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій, з конфіскацією коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом та з конфіскацією всього майна, за ч. 3 ст. 212 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій, з конфіскацією всього майна, за ч. 2 ст. 364 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій, за ч. 2 ст. 366 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1. визначено 5 років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди, з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій, з конфіскацією коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом та з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням 3 роки.

Постановлено стягнути зОСОБА_1. 993грн. 92коп. судових витрат в доход держави.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області від 24 листопада 2005 року вирок щодоОСОБА_1. змінено, постановлено виключити з резолютивної частини вироку застосування до засудженого додаткового покарання у виді конфіскації всього майна. В решті вирок щодоОСОБА_1. залишено без зміни.

Як визнав встановленим суд, протягом серпня-вересня 2002 року ОСОБА_1., будучи директором ДП “Інформ” спільного українсько-польського підприємства “АБ Імекс” ЛТД перемістив через митний кордон України 5241т. цукру-піску вартістю 12 млн. 421тис. 170грн., приховавши його від митного контролю шляхом надання працівникам митниці за відомо неправдивих документів про переміщення цукру як давальницької сировини.

Після цього, ОСОБА_1. з метою легалізації (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом, реалізував зазначене майно на території України уклавши договори купівлі-продажу - ІНФОРМАЦІЯ_2 року з ТОВ “Торговий дім ЛАЗ-Центр” на реалізацію 4941т. цукру вартістю 11 710 170грн., ІНФОРМАЦІЯ_3року - з виробничою кондитерською фірмою “Луцьккондитер” ЛТД на реалізацію 16т. цукру вартістю 33600грн. та цього ж дня - з виробничо-комерційною фірмою “Контініум-Льон-Контракт” на реалізацію 254т. цукру вартістю 533400грн. Отримані кошти ОСОБА_1. перерахував з різним призначенням платежу на рахунки підприємств та установ.

Протягом 2000-2002 років ОСОБА_1., будучи директором ДП “Інформ” та “Лама-Ф” спільного українсько-польського підприємства “АБ Імекс” ЛТД умисно ухилявся від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету 409 733 978грн. 93коп.

Крім того, ОСОБА_1. умисно, з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах використовував своє службове становище всупереч інтересам служби та вносив до офіційних документів завідомо неправдиві відомості та надавав завідомо неправдиві документи, що спричинило тяжкі наслідки.

У касаційному поданні заступник прокурора Рівненської області, не оспорюючи доведеності виниОСОБА_1. у вчинені інкримінованих йому злочинів та правильності кваліфікації його дій, зазначає, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та особі засудженого, внаслідок м'якості. Просить скасувати постановлені по справі судові рішення, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, яка підтримала касаційне подання, обговоривши його доводи та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню.

На підставі зібраних по справі доказах, суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності виниОСОБА_1. у вчинені інкримінованих йому злочинів і кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 201, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України (2341-14) .

З врахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 364 КК України (2341-14) призначено покарання із застосуванням ст.. 69 КК України (2341-14) , а на підставі ст.. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1. остаточно визначено 5 років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди, з позбавленням на 3 роки права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-розпорядчих функцій, з конфіскацією коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом. На підставі ст. 75 КК України (2341-14) засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням 3 роки.

Проте, призначене засудженому ОСОБА_1. покарання, на думку колегії суддів, не відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) .

Так, призначаючи ОСОБА_1. покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкціях ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 364 КК України (2341-14) суд врахував, як вбачається з вироку, що ОСОБА_1. раніше не судимий, на обліку у психіатра та у наркологічному кабінеті не перебуває, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), позитивно характеризується за місцем проживання, на утриманні має двох малолітніх дітей.

Проте, звільняючи його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) суд не врахував, що ОСОБА_1. вину не визнав, злочини за якими його засуджено віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких.

З врахуванням наведеного, вирок, а також й ухвала Апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Якщо при новому судовому розгляді справи буде доведена винаОСОБА_1. у вчинені інкримінованих злочинів, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) слід вважати м'яким. Крім того, суду необхідно також врахувати, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 209 КК України (2341-14) , який інкримінується ОСОБА_1., вчинений до набуття чинності Закону, яким ст. 209 КК України (2341-14) викладено в новій редакції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1003-05) , колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Рівненської області задовольнити частково.

Вирок Демидівського районного суду Рівненської області від 27 травня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області від 24 листопада 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.