ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
     Верховного Суду України у складі:
     головуючого
 
     Паневіна В.О.,
 
     суддів
 
     Коротких О.А.. і Школярова В.Ф.,
 
     за участю прокурора
 
     Кравченко Є.С.,
 
     потерпілої представника потерпілого
 
     ОСОБА_1., ОСОБА_2.
 
     захисника
 
     ОСОБА_3.,
 
     розглянувши в судовому засіданні в м. Києві  17  квітня  2007
року  кримінальну  справу  за   касаційним   поданням   заступника
прокурора Херсонської області та касаційними  скаргами  потерпілої
ОСОБА_1. і захисника - адвоката ОСОБА_3. на  судові  рішення  щодо
ОСОБА_4.,
 
     в с т а н о в и л а :
 
     Вироком Комсомольського районного  суду  м.  Херсона  від  10
жовтня 2005 року
 
     ОСОБА_4,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1
 
     раніше не судима,
 
     засуджена за ст. 124 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 2  (два)  роки
обмеження волі.
 
     На підставі  ст.  75  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          суд  звільнив
ОСОБА_4. від відбування
 
 
 
     Справа № 5-413км07
 
 
 
     Категорія: ст. 124 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        
 
     Головуючий у першій інстанції Iгнатенко Є.I.
 
     Доповідач Школяров В.Ф.
 
 
 
     покарання з випробуванням з іспитовим  строком  один  рік  та
поклав на неї обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 ст. 76  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     Постановлено стягнути з ОСОБА_4.  на  користь  ОСОБА_1.  3000
грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 25000 грн.  -  моральної
шкоди та 241 грн. 67 коп. судових витрат.
 
     Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від  20  грудня
2005 року зазначений вирок змінено, визнано, що  вчинення  злочину
ОСОБА_4. у  стані  алкогольного  сп'яніння  не  є  обставиною,  що
обтяжує її покарання. В решті зазначений вирок залишено без зміни.
 
     За вироком суду ОСОБА_4. визнана винною у заподіянні ОСОБА_5.
умисного  тяжкого  тілесного  ушкодження   при   перевищенні   меж
необхідної оборони за таких обставин.
 
     02 липня 2005 року  приблизно  о  02-й  годині  30  хвилин  у
квартиріАДРЕСА_1ОСОБА_4. під час сварки з  ОСОБА_5.  за  обставин,
встановлених судом та детально наведених у вироку, захищаючись від
його неправомірних  дій,  які  виразилися  у  нанесенні  ударів  у
обличчя, поштовхів у груди, запобігаючи нанесення  ОСОБА_5.  удару
табуреткою, перевищивши межі необхідної  оборони,  умисно  нанесла
удар ножем в груди потерпілому чим спричинивши йому  колото-різане
поранення  серця,  яке  відповідно  до  висновку   судово-медичної
експертизи відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по критерію
небезпеки для життя, від якого наступила смерть ОСОБА_5.
 
     У касаційному поданні прокурор, просить вирок  щодо  ОСОБА_4.
скасувати, а справу направити на нове  розслідування,  посилаючись
на  неправильне  застосування  кримінального  закону  та  м'якість
призначеного засудженій покарання. Зазначає, що  ОСОБА_4.  нанесла
удар потерпілому ножем в область серця, тобто у  життєво  важливий
орган, що свідчить про  спрямованість  її  умислу  на  позбавлення
життя ОСОБА_5. Оскільки  дії  ОСОБА_4.  були  обумовлені  потребою
негайно запобігти посяганню з боку потерпілого, вона діяла у стані
необхідної оборони, але перевищивши її межі, нанесла удар ножем  в
область серця, що  не  відповідало  безпеці  посягання.  За  таких
обставин вважає, що дії ОСОБА_4. необхідно  кваліфікувати  за  ст.
118 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     У  касаційній  скарзі  потерпіла  ОСОБА_1.,  посилається   на
невідповідність  висновків  суду  фактичним   обставинам   справи,
однобічність і неповноту досудового слідства й  судового  розгляду
справи, неправильне застосування кримінального закону та  м'якість
призначеного ОСОБА_4. покарання. Зокрема, потерпіла стверджує,  що
у справі не досліджено всіх обставин, які  мали  істотне  значення
для прийняття правильного рішення, а  вирок  суду  грунтується  на
суперечливих та неперевірених судом доказах. Доводить, що ОСОБА_4.
не перебувала у стані  необхідної  оборони,  тоді  як  ОСОБА_5.  в
обстановці, що склалася, мав право захищати своє життя. Вважає, що
в діях ОСОБА_4. є склад більш тяжкого злочину. За  змістом  скарги
потерпіла  просить  скасувати  судові  рішення  щодо  ОСОБА_4.   і
прийняти справедливе рішення.
 
     У касаційній скарзі захисник засудженої  ОСОБА_4.  -  адвокат
ОСОБА_3., посилаючись на невідповідність висновків суду  фактичним
обставинам справи, неправильне застосування кримінального  закону,
однобічність та неповноту судового  слідства  просить  вирок  щодо
засудженої скасувати - застосувати ст. 36 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         і
постановити виправдувальний вирок. Наводячи свій  аналіз  зібраних
доказів, стверджує, що ОСОБА_4. протягом тривалого часу  страждала
від фізичного насильства з боку  потерпілого  ОСОБА_5.  і  вчинила
свої дії, захищаючись від протиправних дій останнього.
 
     Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора,
який підтримав касаційне  подання  і  частково  касаційні  скарги,
потерпілу ОСОБА_1., представника потерпілого ОСОБА_2. та захисника
ОСОБА_3., які також підтримали свої касаційні скарги,  перевіривши
матеріали справи та обговоривши викладені у касаційному поданні та
касаційних  скаргах  доводи,  колегія  суддів  вважає,   що   вони
підлягають задоволенню частково з таких підстав.
 
     Органи   досудового   слідства,   пред'явивши   обвинувачення
ОСОБА_4.  у  умисному  заподіянні  тяжкого  тілесного   ушкодження
ОСОБА_5. при перевищенні меж необхідної  оборони,  не  вжили  всіх
передбачених  законом   заходів   для   повного,   всебічного   та
об'єктивного розслідування  справи,  а  суд,  розглянувши  справу,
належним чином не дослідив усієї сукупності  доказів,  не  дав  їм
належної оцінки, що вплинуло на правильність  прийнятих  у  справі
судових рішень як про відмову у задоволенні клопотання  потерпілої
про направлення справи на додаткове  розслідування  для  перевірки
наявності в діях ОСОБА_4. складу  більш  тяжкого  злочину,  так  і
вироку про її засудження за ст. 124 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     Так,  на  підтвердження  винуватості  ОСОБА_4.  у  навмисному
заподіянні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_5.  при  перевищенні
меж необхідної оборони органи досудового слідства і суд  послалися
на докази протиправної поведінки потерпілого щодо засудженої,  яка
мала місце 02 липня 2005 року спочатку в нічному клубі, а потім  у
її квартирі, внаслідок чого ОСОБА_4. були заподіяні легкі  тілесні
ушкодження.
 
     Також  органи  досудового  слідства  і  суд  взяли  до  уваги
показання свідка ОСОБА_6. 
( подруги ОСОБА_4.)
про те, що під час сварки 02 липня 2005 року ОСОБА_5. завдав засудженій декілька ударів рукою по голові та розмахував табуреткою.
 
     Однак при цьому органи досудового слідства і суд не врахували
інших  доказів,  які  є  у  справі,  не  усунули  суперечностей  у
показаннях засудженої та свідків  і  не  з'ясували  причини  зміни
показань ОСОБА_4., які вона давала на початку досудового слідства.
 
     Зокрема,  без  уваги  суду  залишилися   первинні   показання
ОСОБА_4. з яких убачається, що 02 липня 2005 року приблизно о  2-й
годині після того як вона,  ОСОБА_5.  та  ОСОБА_6.  повернулися  з
нічного клубу до її квартири, потерпілий під час сварки завдав  їй
кілька ударів рукою по обличчю. З метою налякати потерпілого, який
наближався до неї, вона взяла зі столу ножа і вийшла  з  кухні  до
коридору квартири. Оскільки ОСОБА_5. підійшов до неї, штовхав і не
давав можливості  вийти  з  квартири,  вона  лівою  рукою  схопила
потерпілого за сорочку, а правою рукою, в якій  був  ніж,  завдала
йому удар в область серця.
 
     Пізніше засуджена змінила  свої  показання,  і  пояснила,  що
завдала удар ножем ОСОБА_5.,  захищаючись  від  його  протиправних
дій, оскільки він намагався вдарити її табуреткою по голові.
 
     Судом також не враховано, що відповідно до  протоколу  огляду
місця події, що проводився 02 липня 2005 року з 4 год. 50  хв.  до
05 год.  35  хв.,  обстановка  в  квартирі  відповідала  первинним
показанням   засудженої.   Зокрема,   табуретка   була    виявлена
перевернутою на кухні біля вікна, а в коридорі квартири на килимі,
виявлено плями бурого кольору.
 
     Відповідно   до   висновку   судово-медичної   експертизи   у
потерпілого  виявлено  одне  колото-різане  поранення  серця,  яке
утворилося від дії колюче-ріжучого  предмета  та  садно  на  лівій
щоці. Смерть  потерпілого  ОСОБА_5.  настала  від  колото-різаного
поранення серця, шоку та гострої крововтрати.
 
     Разом з тим, з огляду на висновок судово-медичної  експертизи
в ОСОБА_5., крім колото-різаної  рани,  виявлені  й  інші  тілесні
ушкодження. Однак  питання  про  механізм  заподіяння  потерпілому
вказаних ушкоджень не досліджувалося,  хоча  його  з'ясування  має
значення для правильного прийняття рішення по справі.
 
     Наведені  дані  в  сукупності  свідчать  про  те,  що  органи
досудового слідства і суд, не зважаючи  на  клопотання  потерпілої
про необхідність додаткової перевірки  обставин  події  злочину  і
кваліфікації дій ОСОБА_4. за більш тяжким законом,  без  наведення
достатніх мотивів визнали, що засуджена  при  заподіянні  ОСОБА_5.
тілесних ушкоджень, які спричинили  його  смерть,  діяла  у  стані
необхідної оборони з перевищенням її меж.
 
     Оскільки  ні  досудовим  слідством,  ні  судами   першої   та
апеляційної інстанцій не  було  надано  належної  оцінки  зібраним
доказам та не  проведено  належної  перевірки  обставин,  за  яких
ОСОБА_5. було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, й  ці  недоліки
досудового слідства не можуть бути усунуті в  судовому  засіданні,
то судові рішення у справі про засудження ОСОБ  А_4.  за  вчинення
злочину, передбаченого ст. 124 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  підлягають
скасуванню, а справа - направленню на нове розслідування.
 
     Під  час  нового  розслідування  справи   необхідно   усунути
зазначені  недоліки,   перевірити   інші   доводи,   викладені   у
касаційному поданні і касаційних  скаргах  потерпілої  ОСОБА_1.  й
захисника ОСОБА_3. та  з  урахуванням  зібраних  доказів  прийняти
законне й обгрунтоване рішення.
 
     Якщо при новому розгляді  справи  буде  встановлено  винність
ОСОБА_4. у  вчиненні  злочину,  передбаченого  ст.124  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , то призначене їй покарання із застосуванням ст.75  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         слід вважати таким, що не  відповідає  ступеню
тяжкості злочину і даним про її особу внаслідок м'якості.
 
     Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 394-396  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
         колегія суддів
 
                            ухвалила:
 
     касаційне подання прокурора та  касаційні  скарги  потерпілої
ОСОБА_1. і захисника - адвоката ОСОБА_3. задовольнити частково.
 
     Вирок Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 жовтня
2005 року  щодо  ОСОБА_4,  ухвалу  апеляційного  суду  Херсонської
області від  20  грудня  2005  року  та  постанову  Стахановського
міського суду Луганської області від ЗО жовтня 2006 року щодо  неї
скасувати, а справу направити на нове розслідування.
 
     судді:
 
     Паневін В.О. Коротких О.А. Школяров В.Ф.