У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Коротких О.А. і Школярова В.Ф.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого
ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_1
Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області
від 26 квітня 2005 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 (один)
рік виправних робіт із відрахуванням на користь держави 10%
заробітної плати.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Рівненської
центральної міської лікарні 678 грн. 34 коп. витрат за лікування
потерпілого.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 18 жовтня
2005 року зазначений вирок залишено без зміни.
За вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 7 липня 2004
року близько 22 год. 30 хв. на подвір'ї між будинками НОМЕР_1 і
НОМЕР_2 по вул. Цегельній у м. Здолбунові Рівненської області під
час сварки умисно завдав ОСОБА_3 удар молотком по голові,
спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати
судові рішення щодо нього та постановити виправдувальний вирок.
Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам
справи, однобічність та неповноту судового розгляду, стверджує, що
оборонявся від протиправних дій потерпілого. Вважає, що
обвинувачення його в умисному спричиненні середньої тяжкості
тілесних ушкоджень потерпілому не знайшло свого підтвердження в
матеріалах справи.
Захисник засудженого - адвокат ОСОБА_2, наводячи аналогічні
доводи, вказує, що вирок суду грунтується на показаннях
потерпілого ОСОБА_3 та свідків, які є його близькими родичами та
заінтересованими особами. Показання інших свідків, які б
підтвердили, що ініціатором конфлікту був ОСОБА_4, який спричинив
тілесні ушкодження ОСОБА_1 та членам його сім'ї, а також випадково
і потерпілому, судом до уваги не взяті. Стверджує, що апеляційний
суд не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення
вимог кримінально-процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та розглянувши наведені засудженим та
захисником у касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що
слід відмовити у задоволенні скарг.
Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про
доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку
злочину відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються
зібраними у справі й перевіреними в судовому засіданні доказами.
Такий висновок грунтується на показаннях самого засудженого,
який не заперечував, що під час бійки тримав у руках молоток і
відмахувався ним, зазначаючи при цьому, що не бачив куди і кого
бив, показаннях потерпілого про обставини вчинення злочину щодо
нього, даними у висновку судово-медичної експертизи про заподіяння
ОСОБА_3 закритої черепно-мозкової травми та інші ушкодження, які
віднесено до середньої тяжкості тілесних ушкоджень і могли бути
заподіяні молотком та іншими доказами.
Сукупність наведених у вироку доказів переконливо свідчать
про те, що ОСОБА_1 умисно заподіяв ОСОБА_3, середньої тяжкості
тілесні ушкодження і його винність у цьому доведена повністю.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог
кримінально-процесуального закону. Всі наведені засудженим ОСОБА_1
та захисником ОСОБА_2 в апеляціях доводи, які за своїм змістом
аналогічні доводам їх касаційних скарг, належним чином перевірено
і спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Відповідно до установлених судом фактичних обставин справи
дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані
правильно, а призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, є необхідним і достатнім для його
виправлення та попередження нових злочинів.
При перевірці справи касаційним судом не виявлено допущених
із боку судів першої й апеляційної інстанцій істотних порушень
кримінального та кримінально-процесуально законів, які б тягнули
безумовне скасування судових рішень, тому посилання про те, що
такі порушення допускалися, є необгрунтованими.
Таким чином, касаційний суд, перевіривши матеріали справи, не
вбачає передбачених ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для
скасування чи зміни судових рішень щодо засудженого ОСОБА_1, а
тому відповідно немає підстав для призначення справи до
касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
осіб.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1
та захисника ОСОБА_2
С у д д і :
Паневін В.О. Коротких О.А. Школяров В.Ф.