У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Глоса Л.Ф., Кармазіна Ю.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої
ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на вирок
Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28
серпня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області
від 25 жовтня 2006 року.
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької
області від 28 серпня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі з конфіскацією майна, яке його власністю, за винятком житла.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2 народження,
громадянку України, раніше не судиму,
засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі з конфіскацією майна, яке його власністю, за винятком житла.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 25 жовтня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за незаконне придбання,
зберігання, перевезення наркотичних засобів з метою збуту та
незаконний збут наркотичних засобів, вчинені повторно, предметом
яких були наркотичні засоби у великих розмірах, а ОСОБА_2 - за
незаконне придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів з
метою збуту, предметом яких були наркотичні засоби у великих
розмірах, що були вчинені ними за обставин, викладених у вироку.
У касаційних скаргах:
- засуджена ОСОБА_2 просить судові рішення щодо неї змінити,
призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись
на свій молодий вік та те, що вона вперше притягується до
кримінальної відповідальності. Крім того засуджена посилається на
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та те,
що свої перші показання вона давала під моральним та фізичним
тиском з боку слідчого;
- захисник ОСОБА_3 просить судові рішення щодо ОСОБА_2
змінити, перекваліфікувати її дії з ч. 2 ст. 307 на ч. 1 ст. 309
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначити покарання із застосуванням
ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, посилаючись на те, що суди не
повною мірою врахували визнання засудженою своєї вини, щире
каяття, її особу та стан здоров'я. Просячи про перекваліфікацію
дій засудженої захисник посилається лише на те, що в діях ОСОБА_2
відсутній великий розмір незаконних дій з наркотичними засобами,
оскільки речовий доказ знищено;
- захисник ОСОБА_4 просить судові рішення щодо засудженої
ОСОБА_2 змінити, наводячи аналогічні доводи, викладені у
касаційній скарзі захисника ОСОБА_3;
- захисник ОСОБА_5 просить судові рішення щодо засудженого
ОСОБА_1 змінити, призначене йому покарання пом'якшити із
застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, пославшись на те, що
в апеляційному суді той визнав свою вину. Разом із тим, захисник
вважає, що апеляційним судом були порушені вимоги ст. 19 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, оскільки засудженого не було забезпечено
перекладачем.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що
касаційні скарги засудженої та захисників задоволенню не
підлягають.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду
першої інстанції про винність засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у
вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом і викладених у
вироку, обгрунтовані доказами, зібраними органами досудового
слідства у відповідності з вимогами кримінально-процесуального
закону, які були ретельно досліджені у судовому засіданні та
отримали всебічну, повну і об"єктивну оцінку у вироку.
Правильність встановлення фактичних обставин та оцінки
зібраних у справі доказів були предметом перевірки апеляційного
суду під час розгляду апеляцій самих засуджених та їх захисників.
При цьому апеляційний суд дійшов висновку про те, що порушень
кримінально-процесуального закону органами досудового слідства та
судом першої інстанції у справі не допущено, а зміна показань
ОСОБА_2 спрямована на уникнення кримінальної відповідальності за
вчинений злочин. Зазначені висновки апеляційного суду колегія
суддів вважає правильними, оскільки вони грунтуються на
відповідних доказах, тоді як доводи засудженої про застосування до
неї незаконних методів ведення слідства свого підтвердження не
знайшли.
Крім того, відповідно положень до ч. 3 ст. 398 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, правильність встановлення фактичних обставин входить
до компетенції судів першої та апеляційної інстанції і не може
бути підставою для зміни або скасування вироку чи ухвали. Тому
доводи касаційних скарг в цій частині колегія суддів вважає
такими, що не можуть бути предметом дослідження касаційного суду.
Що ж стосується доводів касаційних скарг захисників
засудженої ОСОБА_2 про неправильну кваліфікацію її дій через
неправильне встановлення розміру наркотичних засобів, що були
предметом злочину, то вони також не заслуговують на увагу,
оскільки цей розмір встановлено правильно, про що у вироку та
ухвалі наведені відповідні мотиви, які грунтуються на матеріалах
справи. Тому злочинні дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані судом саме
за ч. 2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, бо підстав для
перекваліфікації її дій на ч. 1 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у
справі немає, не наведено таких підстав і у касаційних скаргах
захисників. Правильно також кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
й злочинні дії засудженого ОСОБА_1, що
фактично не оспорюється і у касаційній скарзі захисником
засудженого.
Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом
вимог ст. 19 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
щодо ОСОБА_1 безпідставні,
оскільки заяв про участь перекладача у судовому засіданні ні ним,
ні захисником ОСОБА_5 не заявлялося, більш того, апеляція
захисника також викладена українською мовою, проти чого засуджений
також не заперечував, безпосередньо взявши участь у розгляді
апеляцій.
Покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням даних
про їх особи та обставин, що пом'якшують покарання. Разом із тим,
виходячи із тяжкості вчинених засудженими злочинів, колегія суддів
не знаходить підстав для пом'якшення призначеного їм покарання, а
тим більш для звільнення від його відбування із застосуванням ст.
75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
колегія суддів
УХВАЛИЛА :
у задоволенні касаційних скарг засудженої ОСОБА_2, захисників
ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовити.
СУДДI :
Міщенко С.М. Глос Л.Ф. Кармазін Ю.М.