У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      Колегія суддів Cудової палати Верховного Суду України

                 у кримінальних справах у складі:

     головуючого-судді

     Міщенка С.М.

     суддів

     Глоса Л.Ф., Кармазіна Ю.М.

     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  17  квітня  2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1
на вирок Братського районного суду Миколаївської  області  від  19
січня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської  області
від 21 березня 2006 року.

     Вироком Братського районного суду Миколаївської  області  від
19 січня 2006 року

     ОСОБА_1

     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

     громадянина України, раніше неодноразово

     судимого,

     засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 4 роки  6
місяців позбавлення волі.

     Стягнуто  з  ОСОБА_1  на  користь  ОСОБА_2  на  відшкодування
заподіяної шкоди 435 грн.

     Ухвалою  Апеляційного  суду  Миколаївської  області  від   21
березня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 в частині  цивільного  позову
скасовано і справу в цій частині закрито. В решті  вирок  залишено
без зміни.

     ОСОБА_1 визнано винним та засуджено  за  дві  крадіжки  майна
потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_2, що були вчинені ним 23  жовтня  і  1
листопада 2005 року на 485 грн. та 535 грн., повторно, поєднаних з
проникненням в приміщення  та  житло  за  обставин,  викладених  у
вироку.

     У  касаційній  скарзі  та  численних   доповненнях   до   неї
засуджений ОСОБА_1, за їх змістом, просить судові рішення змінити,
призначене покарання пом'якшити,  посилаючись  на  щире  каяття  у
вчиненому та стан свого здоров'я. Разом із тим зазначає, що розмір
викраденого майна встановлено неправильно.

     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія  суддів  вважає,  що
касаційна скарга  засудженого  задоволенню  не  підлягає  з  таких
підстав.

     Перевіркою матеріалів справи встановлено,  що  висновки  суду
про  винність  засудженого  ОСОБА_1  у  вчиненні  крадіжок   майна 
ОСОБА_3 та ОСОБА_2, вчинених повторно, поєднаних з проникненням  у
підсобне приміщення та  дачний  будинок  потерпілих,  підтверджені
зібраними органами досудового слідства та дослідженими у  судовому
засіданні доказами, яким дано всебічну, повну і об'єктивну  оцінку
у вироку. Злочинні дії засудженого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані  за
ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     З висновками суду першої інстанції обгрунтовано  погодився  й
апеляційний суд, визнавши необгрунтованими  й  доводи  засудженого
про те, що ним було викрадено майно потерпілих на меншу суму.

     Враховуючи,  що  висновки  судів  грунтуються  на  показаннях
потерпілих та  інших  зібраних  у  справі  доказах,  які  отримали
належну  оцінку  у  судових  рішеннях,  підстав  для   сумніву   в
правильності встановлення розміру  заподіяної  крадіжками  ОСОБА_1
шкоди немає.

     При призначенні засудженому ОСОБА_1  покарання  суд  врахував
ступінь тяжкості вчинених ним злочинів та його особу.

     Законних підстав  вважати  призначене  засудженому  покарання
несправедливим внаслідок суворості у колегії суддів  немає.  Немає
обгрунтованих підстав і для пом'якшення покарання із застосуванням
ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , оскільки ОСОБА_1 раніше неодноразово
судимий за корисливі злочини, на шлях виправлення не  став,  знову
вчинив корисливі злочини. Тому колегія суддів вважає, що покарання
йому призначено у  повній  відповідності  з  вимогами  ст.  65  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     На  підставі  наведеного,  керуючись  ст.  394  КПК   України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                            УХВАЛИЛА :

     у   задоволенні   касаційної   скарги   засудженому   ОСОБА_1
відмовити.

                             СУДДI :

     Міщенко С.М.  Глос Л.Ф.  Кармазін Ю.М.