У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Короткевича М.Є.,
суддів
Кліменко М.Р. і Гриціва М.I.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника
засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Гуляйпільського
районного суду Запорізької області від 30 червня 2006 року та
ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Запорізької області від 30 серпня 2006 року.
Зазначеним вироком засуджено
ОСОБА_1 IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
раніше не судимого,
- за ч.1 ст.366 КК України до штрафу у розмірі 30
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн.).
ОСОБА_1 засуджено за те, що він 10.12.2005 року, будучи
службовою особою, склав, підписав і видав ОСОБА_3 виписку з
медичної картки стаціонарного хворого НОМЕР_1 від 10.12.2003 року,
що є офіційним документом, про те, що ОСОБА_3 з 04.12.2003 року до
10.12.2003 року перебував на стаціонарному лікуванні в
хірургічному відділенні Гуляйпільської ЦРЛ, тоді як ОСОБА_3 у
вказаний період на стаціонарному лікуванні не знаходився. На
підставі даної виписки, наданої ОСОБА_3 в Оріхівський районний суд
Запорізької області, було прийнято рішення на користь ОСОБА_3 по
цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу
за договором позики.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30 серпня
2006 року вирок Гуляйпільського районного суду Запорізької області
від 30 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінено та його дії
перекваліфіковано з ч.1 ст.366 КК України на ст.358 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та призначено покарання у виді штрафу розміром 30
неоподатковуаних мінімумів доходів громадян (510 грн.).
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 стверджує, що виписка з
медичної картки стаціонарного хворого НОМЕР_1 від 10.12.2003 року
не є документом, який надає права та звільняє від обов'язку, тобто
не є предметом злочину, передбаченого ст.358 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Окрім того, зазначає про те, що рішення суду по
цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу
за договором позики грунтується не лише на даній виписці, наданій
ОСОБА_3 до суду. Просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а
справу провадженням закрити на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Правильність встановлення фактичних обставин справи, а саме,
того, що ОСОБА_1, працюючи лікарем, склав, підписав, поставив
печатку Гуляйпільської ЦРЛ і видав ОСОБА_3 виписку з медичної
картки стаціонарного хворого із зазначенням неправдивих відомостей
щодо перебування останнього на стаціонарному лікуванні із
04.12.2003 року до 10.12.2003 року в хірургічному відділенні
Гуляйпільської ЦРЛ, як і законність ухвали апеляційного суду
Запорізької області у частині встановлення, що ОСОБА_1 під час
вчинення підробки цього документу не був службовою особою, у
касаційній скарзі не заперечуються.
Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
підроблення документу, який видається установою, яка має право
видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права та
звільняє від обов'язків, з метою використання його іншою особою,
тобто, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, відповідає фактичним обставинам справи, встановленим
судом, оскільки грунтується на досліджених у судовому засіданні
доказах, яким дана повна і всебічна оцінка.
Твердження захисника ОСОБА_2 про те, що виписка не є
предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, безпідставні.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на прохання
ОСОБА_3 на початку грудня 2005 року склав, підписав і видав
виписку з медичної картки стаціонарного хворого, яка засвідчувала
те, що ОСОБА_3 із 04.12.2003 року до 10.12.2003 року перебував на
стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Гуляйпільської
ЦРЛ, хоча такого факту не було. Враховуючі дані, наведені у
зазначеній виписці, Оріхівський районний суд Запорізької області
при розгляді цивільної справи визнав, що договір позики між
ОСОБА_4 і ОСОБА_3 і розписка про передання предмету договору
позики, не були підписані ОСОБА_3 09.12.2003 року, оскільки той
перебував у цей час у лікарні, а у сукупності з іншими доказами
зазначений договір судом був визнаний недійсним, внаслідок чого
ОСОБА_3 за рішенням суду був звільнений від сплати боргу ОСОБА_4
на суму 90000грн.
Тобто виписка з медичної картки стаціонарного хворого, яка
була складена, підписана лікарем ОСОБА_1., посвідчена печаткою
лікарні і видана ним ОСОБА_3 із зазначенням завідомо неправдивих
відомостей щодо перебування останнього на стаціонарному лікуванні
із 04.12.2003 року до 10.12.2003 року в хірургічному відділенні
Гуляйпільської ЦРЛ, є документом, який видається установою і надає
певні права чи звільняє від обов'язків, бо при використанні
підтверджує факти, які мають значення, у тому числі для прийняття
судових рішень, і в наслідок цього є предметом злочину,
передбаченого ч.1 ст.358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
З огляду на викладене, підстав для скасування судових рішень
щодо ОСОБА_1 та закриття кримінальної справи за ч.1 ст.358 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, як про це йдеться у касаційній скарзі, не
встановлено.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального
законодавства, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, по
справі не встановлено.
Покарання ОСОБА_1 обрано відповідно до вимог ст.65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та
даних про особу засудженого, пом'якшуючих його покарання обставин.
Керуючись ст. ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника
засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2
Судді:
Короткевич М.Є. Кліменко М.Р. Гриців М.I.