У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Кармазіна Ю.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Харківського районного суду Харківської області від 3
лютого 2005 року і ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 25
січня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянин України, раніше не судимий,
засуджений за ч.1 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на два роки
обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними
засобами строком на два роки.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на
два роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2,
3 і 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25240 грн.
72 коп. на відшкодування майнової та 5000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Харківської області від 25 січня 2006 року вирок
щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те,
що він 03 серпня 2003 року приблизно о 19-ій год. 30 хв., керуючи
автомобілем ВАЗ-2105 і рухаючись по вул. Жовтневій до перехрестя з
вул. Комсомольською м. Південне Харківської області, порушив
вимоги п.п.12.3, 12.4, 19.1 Правил дорожнього руху України,
перевищив швидкість руху, внаслідок чого допустив зіткнення з
автомобілем ГАЗ-3110 під керуванням ОСОБА_2, якому в результаті
дорожньо-транспортної пригоди було спричинено середньої тяжкості
тілесні ушкодження за критерієм тривалого розладу здоров'я.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про
скасування судових рішень і направлення справи на нове
розслідування. Вважає необгрунтованим його засудження за ч. 1 ст.
286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, посилаючись на те, що докази у справі
здобуто з порушенням кримінально-процесуального закону. Вказує на
розгляд справи незаконним складом суду. Посилається на неправильне
вирішення цивільного позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в
її задоволенні необхідно відмовити.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні
Правил дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої
тяжкості тілесні ушкодження, підтверджується дослідженими та
належно оціненими судом доказами.
Так, із показань потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що 03 серпня
2003 року на перехресті вулиць Комсомольської і Жовтневої в м.
Південне, відбулось зіткнення його автомобіля з автомобілем під
керуванням ОСОБА_1 Крім того, потерпілий ОСОБА_2 показував, що
дорожнього знаку на шляху його руху не було, перед здійсненням
повороту він впевнився у відсутності з правої сторони транспортних
засобів і виїхав на перехрестя зі швидкістю 5-7 км./год.
При відтворенні обстановки та обставин події потерпілий
ОСОБА_2 підтвердив свої показання та докладно розповів про
обставини дорожньо-транспортної пригоди.
Свідки ОСОБА_3і ОСОБА_4 показання якого було оголошено судом
у порядку ст. 306 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, показали, що були
очевидцями того, як автомобіль ВАЗ-2105 під керуванням ОСОБА_1 на
швидкості приблизно 90-100 км./год. виїхав на перехрестя з
вимкнутими освітлювальними фарами та зіткнувся з автомобілем
ГАЗ-3110. Про те, що на перехресті доріг на місці ДТП будь-якого
дорожнього знаку не було, підтвердив свідок ОСОБА_4
Аналогічні показання давала свідок ОСОБА_5
Iз даних висновку автотехнічної експертизи вбачається, що у
ОСОБА_2 була відсутня технічна можливість для запобігання даного
ДТП і в його діях не вбачається невідповідностей з вимогами Правил
дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам
п.п. 12.3, 12.4, 19.1 ПДР України і знаходились у причинному
зв'язку з настанням цієї дорожньо-транспортної пригоди (а.с.
82-90).
За даними висновку судово-медичної експертизи в ОСОБА_2
виявлено тілесні ушкодження, які віднесено до категорії тілесних
ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад
здоров'я, які виникнули в результаті дорожньо-транспортної пригоди
(а.с. 97-98).
Дослідивши всебічно та повно зібрані у справі докази, суд
дійшов правильного висновку про те, що спричинення
ОСОБА_2середньої тяжкості тілесних ушкоджень знаходяться в
причинному зв'язку з невиконанням ОСОБА_1, який керував
транспортним засобом, правил дорожнього руху, та з наведенням
відповідних мотивів обгрунтовано визнав доводи ОСОБА_1 про
відсутність його вини у дорожньо-транспортній пригоді
безпідставними.
Крім того, апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляціями
засудженого ОСОБА_1 та його захисника, в яких містились такі ж
доводи, як і в касаційній скарзі засудженого, перевірив всі
викладені в них доводи та з наведенням відповідних мотивів визнав
їх безпідставними, а вирок щодо ОСОБА_1 - законним і
обгрунтованим.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно.
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд відповідно до ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину,
дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при
провадженні досудового слідства та судового розгляду, на які
посилається в касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, в тому числі
щодо постановлення вироку незаконним складом суду, у справі не
виявлено.
Безпідставними є також доводи засудженого ОСОБА_1 про
порушення його права на захист, оскільки наведені факти
матеріалами справи не підтверджуються.
Що ж стосується застосування амністії, то воно здійснюється
щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, за
поданням органу виконання покарань, погодженим з органом
внутрішніх справ, який здійснює контроль за поведінкою
засудженого, або за заявою самої особи, її захисника чи законного
представника.
Цивільний позов вирішено з дотриманням вимог закону і судові
рішення в цій частині є належно мотивованими та обгрунтованими.
Таким чином, підстав для призначення справи до касаційного
розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1відмовити.
Судді:
С.М. Міщенко Л.Ф. Глос Ю.М. Кармазін