У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого, судді
     Редьки А.I.
     суддів
     Заголдного В.В. та Жука В.Г.
     за участю прокурора
     Вергізової Л.А.
     розглянула в судовому засіданні 12  квітня  2007  року  в  м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок
Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області  від  24
травня 2006 року, яким засуджено:
     ОСОБА_1,
     IНФОРМАЦIЯ_1,
     неодноразово судимого, останнього разу -
     25 листопада 2004 року за ч. 2 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        
     на один рік дев'ять місяців позбавлення волі,
     за  ч.  2  ст.  309  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  три   роки
позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         його
звільнено від відбування покарання з випробуванням на два роки  та
покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        ;
 
     ОСОБА_2,
     IНФОРМАЦIЯ_2,
     немаючу судимості,
     за  ч.  2  ст.  309  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  три   роки
позбавлення волі, на підставі ст. 70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за
сукупністю злочинів їй призначено три роки позбавлення волі, а  на
підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         її звільнено від відбування
покарання з випробуванням на  два  роки  та  покладено  обов'язки,
передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Суд визнав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 винуватими у  тому,  що  вони  7
жовтня 2005 року за попередньою змовою  за  місцем  проживання  по
АДРЕСА_1 незаконно зберігали без мети  збуту  особливо  небезпечні
наркотичні засоби: 0,205 грами опію ацетильованого і  0,276  грами
опію екстракційного.
     В апеляційному порядку справа не переглядалася.
     У касаційному поданні прокурор  просить  вирок  щодо  ОСОБА_1
скасувати і  справу  -  направити  на  новий  судовий  розгляд,  а
стосовно ОСОБА_2 - змінити. Твердить,  що  засудженому  призначено
надмірно м'яке покарання,  а  засудженій  безпідставно  призначено
покарання вирок за правилами ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Заслухавши доповідь  судді  Верховного  Суду  України,  думку
прокурора про скасування вироку щодо засудженого ОСОБА_1 та  зміни
стосовно  засудженої  ОСОБА_2,  перевіривши  матеріали  справи  та
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів  дійшла  до
наступного.
     Приймаючи  рішення  про  звільнення  ОСОБА_1  від  відбування
покарання  з  випробуванням  на  підставі  ст.   75   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , суд, як видно вироку, не врахував тієї обставини,  що
раніше ОСОБА_1 був судимий за ч. 2 ст. 309 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
і ця судимість не погашена і  не  знята  в  установленому  законом
порядку. Він учинив аналогічний злочин через дев'ять місяців після
звільнення  з  місць  позбавлення  волі,  за   місцем   проживання
характеризується посередньо. Все  це,  на  думку  колегії  суддів,
свідчить про стійкість протиправної поведінки ОСОБА_1.
     Тому  доводи  касаційного   подання   про   необгрунтованість
застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         є
слушними. Вирок щодо ОСОБА_1 підлягає  скасуванню,  а  кримінальна
справа - направленню на новий судовий розгляд.
     Коли при новому розгляді справи буде підтверджена винуватість
ОСОБА_1 в обсязі пред'явленого  обвинувачення,  то  з  урахуванням
вчиненого  ним  злочину,  даних  про  його  особу  та  непогашеної
судимості призначене покарання із застосуванням ст. 75 КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         є надмірно м'яким.
     Що стосується призначення покарання ОСОБА_2 за  ч. 2 ст.  309
КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          із  застосуванням  ст.  75  КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , а  так  само  доведеності  винуватості  засудженої  у
вчиненні  цього  злочину,  то  це  рішення  суду  грунтується   на
перевірених доказах, у тому числі на викривальних показаннях самої
засудженої, воно є правильним і в касаційному поданні  під  сумнів
не ставиться.
     Рішення ж суду  про  застосування  щодо  ОСОБА_2  ст.  70  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         є  необгрунтованим  і  підлягає  виключенню  з
вироку, оскільки підстав для застосування зазначеної статті закону
у справі немає і таких даних судом не встановлено.
     На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  394  -  398  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
 
                            ухвалила:
     касаційне подання прокурора задовольнити.
     Вирок  Знам'янського  міськрайонного   суду   Кіровоградської
області від 24 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати,  а  справу
щодо нього направити на новий судовий розгляд.
     Цей же вирок щодо ОСОБА_2 - змінити, виключивши рішення  суду
про призначення покарання ОСОБА_2 на підставі ст.  70  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     У решті вирок щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
 
                              Судді:
              Заголдний В.В.  Редька А.I.  Жук В.Г.