розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 квітня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та законного представника ОСОБА_5, на судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 серпня 2005 року засуджено :

IНФОРМАЦIЯ_1народження ,

громадянина України, раніше не судимого,

за ч.4 ст. 187 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 6 (шість) років позбавлення волі;

IНФОРМАЦIЯ_2народження,

громадянина України, раніше не судимого,

за ч.4 ст. 187 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 5 (п'ять) років позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6 судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 18 серпня 2005 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними в тому, що вони за попередньою змовою між собою та ОСОБА_6 22 лютого 2002 року приблизно о 22 год. з метою заволодіння чужим майном проникли до АДРЕСА_1де, з застосуванням погрози насильства небезпечного для життя і здоров'я потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 заволоділи майном потерпілих на суму 16451 грн. 12 коп., що є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_6 під час розбійного нападу наніс ОСОБА_8 удар ножем в груди, спричинивши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження від яких сталася її смерть.

Захисник ОСОБА_3 у поданій в інтересах ОСОБА_1 касаційній скарзі, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації його дій, вважає вирок неправильним із-за надмірної суворості призначеного засудженому покарання. Зокрема, посилається на те, що суд не повній мірі врахував пом'якшуючі відповідальність ОСОБА_1 обставини, щире каяття, та відсутність матеріальних претензій з боку потерпілого, а тому просить змінити судові рішення щодо нього і пом'якшити покарання із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) .

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_4 просить змінити судові рішення щодо засудженого, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання. По суті не заперечуючи доведеності винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину та правильності кваліфікації його дій, порушує питання про пом'якшення покарання засудженому із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) , і в обгрунтування цих доводів просить врахувати щире каяття, сприяння розкриттю злочину, відсутність матеріальних претензій з боку потерпілого.

Законний представник засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_5 у касаційній скарзі просить пом'якшити призначене засудженому покарання і наводить доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги захисника.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що слід відмовити у задоволенні скарг.

Як вбачається з матеріалів справи, органи досудового слідства і суд дослідили всі обставини події злочину, які могли мати значення для прийняття правильного рішення у справі.

Суд належно оцінив докази, які є у справі та дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, і правильно кваліфікував дії засуджених за ст. 187 ч.4 КК України (2341-14) , що по суті не оспорюється у касаційних скаргах.

З урахуванням даних про особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і пом'якшуючих їх відповідальність обставин суд обрав їм покарання за особливо тяжкий злочин із застосуванням положень ст. 69 КК України (2341-14) , тобто нижче від найнижчої межі, передбаченої в санкції статті.

Отже, наведені у касаційних скаргах обставини для пом'якшення покарання були повністю враховані судом першої інстанції при визначенні міри покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Висновок суду про призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2покарання у виді реального позбавлення волі належним чином вмотивований.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) суд призначив ОСОБА_1 та ОСОБА_2необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів покарання.

Аналогічні за змістом доводи про суворість призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2покарання належним чином перевірялись судом апеляційної інстанції.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1001-05) .

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни судових рішень щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та пом'якшення їм покарання, про що ставиться питання у скаргах .

Таким чином, при перевірці справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для зміни чи скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і відповідно немає підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) осіб.